Пока в системе органов социальной з

Пока в системе органов социальной защиты населения еще не сложилась развитая система специализированных учреждений, ведущих работу с мигрантами. Однако ее создание – настоятельная потребность. Сейчас особо важным является оказание конкретной помощи человека, что возможно только при функционировании сети территориальных учреждений, учитывающих местную ситуацию и ее особенности. В настоящее время органами социальной защиты населения ведется разносторонняя работа с беженцами. Социальные работники помогают каждому обратившемуся человеку в решении его личных социальных, экономических, правовых и других проблем, содействуют в установлении или восстановлении необходимых социальных отношений.
Важнейшее значение приобретает межсекторное взаимодействие (социальное партнёрство), так как только собственными силами решить все проблемы вынужденных мигрантов государственные и негосударственные организации не в состоянии.
Для этого структурами государственного регионального и негосударственного управления реализуются следующие мероприятия:
1. Разработка эффективного механизма использования средств федерального и местного бюджетов, направляемых на приём и обустройство вынужденных мигрантов.
2. Создание условий для социально-бытового обустройства вынужденных мигрантов, их интеграции на рынке труда, вступления в профессиональные союзы, реализации их конституционных прав и свобод человека и гражданина.
3. Развитие взаимопонимания между местным населением и переселенцами.
4. Создание социально-экономических условий по приёму вынужденных переселенцев, разработка и реализация специальных программ по их культурной адаптации.
5. Создание региональных и межрегиональных систем обмена информацией о возможностях обустройства вынужденных мигрантов.
6. Государственная поддержка в приоритетном порядке социально незащищённых категорий вынужденных мигрантов. [5, с. 39].
Реализовывать данные условия необходимо в сотрудничестве с некоммерческими организациями переселенцев и с организациями бизнесс -сектора, осуществляя тем самым на практике механизм социального партнёрства.
Так, в Белгородской области наблюдается разобщённость деятельности секторов. Процесс формирования социального партнёрства носит противоречивый и неоднозначный характер. Субъективное восприятие ситуации участниками местного сообщества определяется социо-культурными факторами, отягощёнными как пережитками тоталитаризма, так и стремлением быстрее пройти социальную дистанцию, отделяющую их от прежних форм социального устройства. Следует отметить, что в полилоге «население - пресса - государственные органы - бизнес-сектор - общественные организации» каналы общения и сотрудничества лишь начинают устанавливаться и налаживаться. В межсекторальном взаимодействии нет полного взаимопонимания, об этом свидетельствуют несовпадение ожиданий по отношению к партнёрам, отсутствие желания идти на компромисс и сотрудничество, незнание интересов партнёров, стремление реализовать индивидуальные цели. Однако процесс кооперации идёт, хотя и медленными темпами: создаются советы общественных организаций при органах общественной власти, в 2002 году принят Закон Белгородской области «О социальном партнёрстве». Несколько отстранённо в социальном пространстве партнёрства находится бизнес-сектор, взаимодействующий с некоммерческими организациями лишь при необходимости. Государственные органы занимают лидирующую позицию в аспекте реализации власти, но не в аспекте социальной ответственности. Состояние третьего сектора отличается низкой активностью, низким профессионализмом сотрудников. Основной критерий при выборе партнёров среди всех секторов - личные связи, контакты. [5, с. 16].

Результаты (украинский) 1:

Хоча в системі органів соціального захисту є не зовсім сформувалася розроблена система спеціалізованих установ, що працюють з мігрантами. Однак їй створити термінової необхідності. Зараз особливо важливо людських конкретні допомоги, яка можливо тільки з функціонування мережі територіальної установ, адаптовані до місцевих ситуацію і його особливості. В даний час органами соціального захисту проводиться всебічне працюють з біженцями. Соціальних працівників допомогти кожного заявника людина в його особисті соціальні, економічні, правові та інші проблеми, допомогти в створення або Повторне створення соціальних відносин.Важливе значення міжгалузеві взаємодії (Соціальне партнерство), тому що тільки вирішити всі проблеми переселенців державних та недержавних організацій.Для цього, державних структур та неурядових регіонального офісу реалізовано наступні заходи:1. Розробка дієвий механізм використання коштів від федеральних і місцевих бюджетів, що виділені для прийому і облаштування переміщених осіб.2. створення умов для соціального переселення переселенців, їх інтеграції в ринку праці, вступ до спілок, задоволення своїх конституційних прав і свобод людини і громадянина.3. сприяння взаєморозуміння між місцевим населенням та переміщених.4. створення соціально економічних умов покинули допуск, розробки та впровадження спеціальних програм до їх культурні адаптації.5. створення регіональної та Міжрегіональної мереж для обміну інформацією про можливості для переселення переміщених осіб.6. Державна підтримка соціально незахищених пріоритет категорії примусової мігрантів. [5, п. 39].Впроваджувати ці умови повинні бути у співпраці з некомерційними організаціями переміщених осіб та організацій, бізнес сектору у реалізації практичних механізм Соціальне партнерство.Так, у Білгородській області є роздробленості сфер діяльності. Процес становлення соціального партнерства є непослідовним і неоднозначний. Суб'єктивне сприйняття ситуації учасники місцевої громади визначається соціально культурні фактори, як otjagoshhjonnymi залишки тоталітаризму і бажання проходить швидше, соціальним станом, відділяючи їх від колишніх форм соціальної організації. Слід зазначити, що в poliloge "населення прес громадської організації влади бізнес сектор публічних" канали зв'язку і співпраці тільки починають бути встановлений і скоригована. У міжсекторального співробітництва є повне взаєморозуміння, про що свідчать Невідповідність очікуванням vis-à-vis партнерів, відсутність готовності до компромісу і співпраці, відсутність інтересу, прагнення до здійснення окремих цілей. Однак, йде процес співпраці, хоча і повільними темпами: рад громадських організацій в органів громадської влади в 2002 році прийнятий Бєлгородська область в "Соціальне партнерство". Кілька; в соціальному просторі партнерства є бізнес-сектор, яка взаємодіє з некомерційними організаціями, тільки при необхідності. Державні органи займають провідні позиції в реалізації влади, але не в аспекті соціальної відповідальності. Статус третього сектору є низька активність, низький професіоналізм працівників. Основним критерієм вибору партнерів серед усіх секторів особистих контактів. [16] с, 5.

Результаты (украинский) 2:

Поки в системі органів соціального захисту населення ще не склалася розвинена система спеціалізованих установ, що ведуть роботу з мігрантами. Однак її створення - нагальна потреба. Зараз особливо важливим є надання конкретної допомоги людини, що можливо тільки при функціонуванні мережі територіальних установ, які враховують місцеву ситуацію і її особливості. В даний час органами соціального захисту населення ведеться різнобічна робота з біженцями. Соціальні працівники допомагають кожному, хто звернеться людині у вирішенні його особистих соціальних, економічних, правових та інших проблем, сприяють у встановленні або відновленні необхідних соціальних відносин.
Найважливіше значення набуває міжсекторне взаємодія (соціальне партнерство), так як тільки власними силами вирішити всі проблеми вимушених мігрантів державні і недержавні організації не в змозі.
Для цього структурами державного регіонального та недержавного управління реалізуються наступні заходи:
1. Розробка ефективного механізму використання коштів федерального і місцевого бюджетів, які направляються на прийом і облаштування вимушених мігрантів.
2. Створення умов для соціально-побутового облаштування вимушених мігрантів, їх інтеграції на ринку праці, вступу в професійні спілки, реалізації їх конституційних прав і свобод людини і громадянина.
3. Розвиток взаєморозуміння між місцевим населенням та переселенцями.
4. Створення соціально-економічних умов з прийому вимушених переселенців, розробка і реалізація спеціальних програм по їх культурної адаптації.
5. Створення регіональних і міжрегіональних систем обміну інформацією про можливості облаштування вимушених мігрантів.
6. Державна підтримка в пріоритетному порядку соціально незахищених категорій вимушених мігрантів. [5, с. 39].
Реалізовувати ці умови необхідно у співпраці з некомерційними організаціями переселенців і з організаціями бізнес -сектором, здійснюючи тим самим на практиці механізм соціального партнерства.
Так, в Білгородській області спостерігається роз'єднаність діяльності секторів. Процес формування соціального партнерства носить суперечливий і неоднозначний характер. Суб'єктивне сприйняття ситуації учасниками місцевої громади визначається соціо-культурними факторами, обтяжений як пережитками тоталітаризму, так і прагненням швидше пройти соціальну дистанцію, яка відокремлює їх від колишніх форм соціального устрою. Слід зазначити, що в полілог «населення - преса - державні органи - бізнес-сектор - громадські організації» комунікаційні канали та співпраці лише починають встановлюватися і налагоджуватися. У міжсекторальної взаємодії немає повного взаєморозуміння, про це свідчать розбіжність очікувань по відношенню до партнерів, відсутність бажання йти на компроміс і співробітництво, незнання інтересів партнерів, прагнення реалізувати індивідуальні цілі. Однак процес кооперації йде, хоча і повільними темпами: створюються ради громадських організацій при органах публічної влади, в 2002 році прийнято Закон Бєлгородської області «Про соціальне партнерство». Кілька відсторонено в соціальному просторі партнерства знаходиться бізнес-сектор, який взаємодіє з некомерційними організаціями лише при необхідності. Державні органи займають лідируючу позицію в аспекті реалізації влади, але не в аспекті соціальної відповідальності. Стан третього сектора відрізняється низькою активністю, низьким професіоналізмом співробітників. Основний критерій при виборі партнерів серед всіх секторів - особисті зв'язки, контакти. [5, с. 16].