Клеточное ядро является важнейшей ч

Клеточное ядро является важнейшей чертой эукариотических организмов, отличающей их от прокариот и архей. Несмотря на значительный прогресс в цитологии и молекулярной биологии, происхождение ядра не выяснено и является предметом научных споров. Выдвинуто 4 основных гипотезы происхождения клеточного ядра, но ни одна из них не получила широкой поддержки.[1]

Гипотеза, известная как «синтропная модель», предполагает что ядро возникло в результате симбиотических взаимоотношений между археей и бактерией (ни археи, ни бактерии не имеют оформленных клеточных ядер). По этой гипотезе, симбиоз возник, когда древняя архея (сходная с современными метаногенными археями), проникла в бактерию (сходную с современными Миксобактериями). Впоследствии архея редуцировалась до клеточного ядра современных эукариот. Эта гипотеза аналогична практически доказанным теориям происхождения митохондрий и хлоропластов, которые возникли в результате эндосимбиоза прото-эукариот и аэробных бактерий.[2] Доказательством гипотезы является наличие одинаковых генов у эукариот и архей, в частности генов гистонов. Также миксобактерии быстро передвигаются, могут образовывать многоклеточные структуры и имеют киназы и G-белки, близкие к эукариотическим.[3]

Согласно второй гипотезе, прото-эукариотическая клетка эволюционировала из бактерии без стадии эндосимбиоза. Доказательством модели является существование современных бактерий из отряда Planctomycetes, которые имеют ядерные структуры с примитивными порами и другие клеточные компартменты, ограниченные мембранами (ничего похожего у других прокариот не обнаружено).[4]

Согласно гипотезе вирусного эукариогенеза, окруженное мембраной ядро, как и другие эукариотические элементы, произошли вследствие инфекции прокариотической клетки вирусом. Это предположение основывается на наличии общих черт у эукариот и некоторых вирусов, а именно геноме из линейных цепей ДНК, кэпировании мРНК и тесном связывании генома с белками (гистоны эукариот принимаются аналогами вирусных ДНК-связывающих белков). По одной версии, ядро возникло при фагоцитировании (поглощении) клеткой большого ДНК-содержащего вируса.[5] По другой версии, эукариоты произошли от древних архей, инфицированных поксвирусами. Эта гипотеза основана на сходстве ДНК-полимеразы современных поксвирусов и эукариот.[6][7] Также предполагается, что нерешенный вопрос о происхождении пола и полового размножения может быть связан с вирусным эукариогенезом.[8]

Наиболее новая гипотеза, названная экзомембранной гипотезой, утверждает, что ядро произошло от одиночной клетки, которая в процессе эволюции выработала вторую внешнюю клеточную мембрану; первичная клеточная мембрана после этого превратилась в ядерную мембрану, и в ней образовалась сложная система поровых структур (ядерных пор) для транспорта клеточных компонентов, синтезированных внутри ядра

Результаты (украинский) 1:

Клітинне ядро є найбільш важливою особливістю еукаріотичні організми, які відрізняють їх від прокаріотів та архей. Незважаючи на значний прогрес в цитологія та молекулярної біології походження ядра не ясно і є предметом наукових суперечок. Розширений 4 основні гіпотези походження клітинне ядро, але ніхто з них не отримав широку підтримку. [1]Гіпотеза, відома як "модель sintropnaâ" припускає, що ядро виникло в результаті симбіотичні відносини між arheej і бактерії (архей, і не робити бактерії не мають оформлені клітинку ядер). Під цю гіпотезу симбіоз виникла, коли стародавні археї (подібно до сучасних археї metanogennymi), проникли бактерії (схожий Міксобактерії сучасних). Згодом археї reducirovalas′ до клітинне ядро сучасної еукаріотів. Ця гіпотеза схожий на практично доведено теорії походження мітохондрій і хлоропластів, які виникли в результаті на èndosimbioza прото еукаріотів та аеробних бактерій. [2] доказ гіпотези є наявність ідентичних генів у еукаріотів та архей, гени гістони зокрема. Також Міксобактерії рухатися швидко, можна сформувати багатоклітинні структур, за кінази і G-білки, дорівнює èukariotičeskim. [3]Згідно другому гіпотеза прото èukariotičeskaâ клітинку еволюціонували від бактерій без èndosimbioza стадії. Доказом є існування моделі сучасних загін Планктоміцети бактерій, які мають ядерної структури з примітивним пори і інші клітинних мембран обмежений kompartmenty (нічого подібного інших прокаріотів не виявлено). [4]Согласно гипотезе вирусного эукариогенеза, окруженное мембраной ядро, как и другие эукариотические элементы, произошли вследствие инфекции прокариотической клетки вирусом. Это предположение основывается на наличии общих черт у эукариот и некоторых вирусов, а именно геноме из линейных цепей ДНК, кэпировании мРНК и тесном связывании генома с белками (гистоны эукариот принимаются аналогами вирусных ДНК-связывающих белков). По одной версии, ядро возникло при фагоцитировании (поглощении) клеткой большого ДНК-содержащего вируса.[5] По другой версии, эукариоты произошли от древних архей, инфицированных поксвирусами. Эта гипотеза основана на сходстве ДНК-полимеразы современных поксвирусов и эукариот.[6][7] Также предполагается, что нерешенный вопрос о происхождении пола и полового размножения может быть связан с вирусным эукариогенезом.[8]Найбільш нові гіпотези, іменований èkzomembrannoj гіпотеза стверджує, що ядро походить від однієї клітини, який знаходиться в процесі еволюції розробила другий зовнішній клітинну мембрану; Первинна клітинна мембрана потім перетворився ядерна мембрана, і він створив складну систему пори структур (ядерну) для транспортування клітинку компонентів, синтезовані всередині ядра

Результаты (украинский) 2:

Клітинне ядро є найважливішою рисою еукаріотичних організмів, що відрізняє їх від прокариот і архей. Незважаючи на значний прогрес в цитології та молекулярної біології, походження ядра не з'ясоване і є предметом наукових суперечок. Висунуто 4 основних гіпотези походження клітинного ядра, але жодна з них не отримала широкої підтримки. [1] Гіпотеза, відома як «сінтропная модель», припускає що ядро виникло в результаті симбіотичних взаємин між Архе і бактерією (ні археї, ні бактерії не мають оформлених клітинних ядер). За цією гіпотезою, симбіоз виник, коли стародавня архею (подібна з сучасними метаногенна археями), проникла в бактерію (схожу з сучасними миксобактерии). Згодом архею редукувалася до клітинного ядра сучасних еукаріот. Ця гіпотеза аналогічна практично доведеним теоріям походження мітохондрій і хлоропластів, які виникли в результаті ендосимбіоз прото-еукаріот і аеробних бактерій. [2] Доказом гіпотези є наявність однакових генів у еукаріот і архей, зокрема генів гістонів. Також миксобактерии швидко пересуваються, можуть утворювати багатоклітинні структури і мають кінази і G-білки, близькі до еукаріотичних. [3] Згідно з другою гіпотезою, прото-еукаріотична клітина еволюціонувала з бактерії без стадії ендосимбіоз. Доказом моделі є існування сучасних бактерій із загону Planctomycetes, які мають ядерні структури з примітивними порами та інші клітинні компартменти, обмежені мембранами (нічого схожого в інших прокаріот не виявлено). [4] Відповідно до гіпотези вірусного еукаріогенеза, оточене мембраною ядро, як і інші еукаріотичні елементи, сталися внаслідок інфекції клітини прокаріотів вірусом. Це припущення грунтується на наявності спільних рис у еукаріот і деяких вірусів, а саме геномі з лінійних ланцюгів ДНК, кепірованіі мРНК і тісному зв'язуванні генома з білками (гістони еукаріот приймаються аналогами вірусних ДНК-зв'язуючих білків). За однією версією, ядро виникло при фагоцітірованія (поглинанні) кліткою великого ДНК-яке містить вірусу. [5] За іншою версією, еукаріоти походять від стародавніх архей, інфікованих поксвирусов. Ця гіпотеза заснована на схожості ДНК-полімерази сучасних поксвирусов і еукаріот. [6] [7] Також передбачається, що невирішене питання про походження статі і статевого розмноження може бути пов'язаний з вірусним еукаріогенезом. [8] Найбільш нова гіпотеза, названа екзомембранной гіпотезою, стверджує , що ядро походить від поодинокої клітини, яка в процесі еволюції виробила другого зовнішню клітинну мембрану; первинна клітинна мембрана після цього перетворилася на ядерну мембрану, і в ній утворилася складна система порових структур (ядерних пор) для транспорту клітинних компонентів, синтезованих всередині ядра

Результаты (украинский) 3:

Cell ядра є дуже важливою рисою еукаріотичної клітини організмів, відмінні від них прокариот і також. Незважаючи на значний прогрес, досягнутий у цитологія та молекулярної біології,Походження ядер не визначені і є предметом дуже серйозних наукових спорів. З 4 основних гіпотез про походження терапії серцевину, але ні одна з них не отримав широку підтримку. (1) Лорд гіпотеза,