Угроза ирокезов продолжала быть гла

Угроза ирокезов продолжала быть главной помехой расширения колонии. История Новой Франции насчитывает много случаев героического поведения солдат, поселенцев и миссионеров в течение этой долгой партизанской войны на окраинах колонии. В 1660 году Адам Доллард де Орме повел небольшой отряд на встречу войску ирокезов, которое намеревалось уничтожить поселение в Монреале. Когда индейцы посчитали людские потери, которые им принесла встреча с таким небольшим количеством французов, они оставили свои планы уничтожения колонии. В 1692 году четырнадцатилетняя Мари-Маделин де Верчер вместе с пятью другими колонистами защищала форт ее отца от ирокезов-мародеров до тех пор, пока не прибыла подмога.

Сеньор и поселенец
Феодальная система обработки и владения землей, которая уже довольно давно существовала во Франции, была принята и в колонии. Дворянам, в этом случае сеньорам, преподносились земли и титулы в обмен на клятву верности королю и обещание поддержать его во время войны. Сеньор в свою очередь распределял право на работу на его земле своим вассалам, или поселенцам. Взамен, поселенцы были обязаны ежегодно работать на сеньора сколько-то дней, а также молоть свое зерно на мельнице сеньора.

В недостаточно заселенной Новой Франции поселенцы приветствовали факт, что сеньор был обязан построить мельницу. Военной обязанности не существовало, за исключением защиты от индейцев. Денег было немного, да и тратить их было негде; налоги приняли форму платежей в натуральном выражении — птицей и другими продуктами. Эти обязанности едва ли были в тягость поселенцам. Сеньоры были заинтересованы в том, чтобы их поселенцы оставались фермерами, поэтому земли предоставлялось каждому столько, сколько он мог обработать.

Губернатор, интендант и епископ
Как и во Франции, в колонии не существовало правительства, хотя бы отдаленно напоминающего демократию. Главным человеком в колонии был губернатор, которого назначал король. Исполняя свои обязанности, он чувствовал больше ответственности перед королем Франции, а не перед людьми, которыми он управлял.

Другая ветвь французской власти была основана в Канаде в 1665 году с назначением интенданта, главные обязанности которого были напрямую связаны с финансовыми делами колонии и исполнением правосудия. Однако, для того, чтобы разжечь вражду и зависть между губернатором и интендантом, существовало много сфер деятельности, где их полномочия пересекались.

Жан Талон, который прибыл в Новую Францию в качестве интенданта в 1665 году, привнес быстрое расширение колонии. Он поощрял развитие сельского хозяйства, торговли, ремесел и стимулировал приток иммигрантов. Под его руководством была проведена первая перепись населения в 1666 году, которая насчитала 3215 человек. К тому времени англичане контролировали десять колоний на атлантическом побережье к югу от Канады, а также они значительно превосходили Новую Францию по количеству колонистов.

В 1672 году герцог Луи де Фронтенак прибыл в колонию в качестве губернатора. Он построил форт на месте сегодняшнего Кингстона, а также заставил ирокезов заключить с колонистами перемирие. Он руководил серией крупных экспедиций внутрь материка. Среди особо значимых экспедиций того времени можно отметить те, которые были проведены Луи Жолле, отцом Жаком Маркеттом и Рене Кавелье. К 1682 году, однако, неурядицы между Фронтенаком и интендантом, стали настолько серьезными, что король отозвал полномочия и того, и другого.

Фронтенака опять назначили губернатором в 1689 году, сразу после того, как началась новая война между Францией и Англией. Он принес войну и в колонии, отправляя экспедиции против поселенцев на юге в середине зимы. Когда сэр Уильям Фипс привел английскую военную флотилию вверх по течению до Квебека в 1690 году, старый вредный французский губернатор наотрез отказался сдать колонию.

В 1674 году, с повышением викария Франсуа Ксавье де Лавал-Монморенси в ранг епископа, был создан новый могущественный институт в Новой Франции. Лавал организовал приходскую систему в колониях, а также основал Квебекскую Семинарию для подготовки новых священников. Он ушел на покой в 1684 году но провел последние двадцать лет своей жизни в семинарии, которую он основал.

Результаты (украинский) 1:

Загрозою ірокезів продовжує бути основною перешкодою для розширення колонії. Історію нової Франції підраховує багато випадків героїчні поведінку солдатів, поселенців і місіонери під час тривалого партизанську війну на периферії колонії. У цьому році 1660, Адам Dollard лиману, де Orme під керівництвом невеликим загоном зустрітися ірокезів армії, що намір знищити поселення в Монреалі. Коли індіанці відчули втрати, вони заробили зустріч з невеликого числа Французька, вони відмовилися від свої плани по знищенню колонії. У в 1692 році чотирнадцять річна Марі-Мадлен de Verčer, а також п'ять інших поселенців захищено Форт її батька з ірокезами Мародери, поки допомогу прибули.Сеньйор і поселенецьФеодальної системи обробки та права власності на землі, яка вже досить давно існували в Франції, було прийнято і в колонії. Вельмож, при цьому землю і були seniors титулів в обмін на клятву вірності до царя, так і обіцянку, щоб підтримати його під час війни. Seigneur в свою чергу розподіляються право працювати на своїй землі, щоб його васалами або поселенців. У свою чергу, поселенці були зобов'язані щорічно працювати на Господа через кілька днів і також молоти їх зерна млин синьйора.У малонаселених нової Франції поселенців вітали те, що в seigneur була зобов'язана побудувати млин. Військових зобов'язань не існує, крім захисту від індіанців. Гроші було мало, і вона ніде не витрачати їх; було податки вилився в платежі в натурі — птахів і іншої продукції. Ці обов'язки були навряд чи тягарем для поселенці. Пенсіонери були зацікавлені в маючи їх поселенців залишилися фермерів, так що землі звичайно кожним стільки, скільки він може впоратися.Губернатор, інтенданта і єпископЯк і Франції не було ніяких уряду в колонії, навіть віддалено нагадує демократії. Головне людиною в колонії був губернатором, призначаються королем. При виконанні своїх обов'язків, він відчував більше відповідальності, король Франції а не перед людьми, які йому вдалося.Другая ветвь французской власти была основана в Канаде в 1665 году с назначением интенданта, главные обязанности которого были напрямую связаны с финансовыми делами колонии и исполнением правосудия. Однако, для того, чтобы разжечь вражду и зависть между губернатором и интендантом, существовало много сфер деятельности, где их полномочия пересекались.Жан Талон, который прибыл в Новую Францию в качестве интенданта в 1665 году, привнес быстрое расширение колонии. Он поощрял развитие сельского хозяйства, торговли, ремесел и стимулировал приток иммигрантов. Под его руководством была проведена первая перепись населения в 1666 году, которая насчитала 3215 человек. К тому времени англичане контролировали десять колоний на атлантическом побережье к югу от Канады, а также они значительно превосходили Новую Францию по количеству колонистов.В 1672 году герцог Луи де Фронтенак прибыл в колонию в качестве губернатора. Он построил форт на месте сегодняшнего Кингстона, а также заставил ирокезов заключить с колонистами перемирие. Он руководил серией крупных экспедиций внутрь материка. Среди особо значимых экспедиций того времени можно отметить те, которые были проведены Луи Жолле, отцом Жаком Маркеттом и Рене Кавелье. К 1682 году, однако, неурядицы между Фронтенаком и интендантом, стали настолько серьезными, что король отозвал полномочия и того, и другого.Фронтенака опять назначили губернатором в 1689 году, сразу после того, как началась новая война между Францией и Англией. Он принес войну и в колонии, отправляя экспедиции против поселенцев на юге в середине зимы. Когда сэр Уильям Фипс привел английскую военную флотилию вверх по течению до Квебека в 1690 году, старый вредный французский губернатор наотрез отказался сдать колонию.В 1674 году, с повышением викария Франсуа Ксавье де Лавал-Монморенси в ранг епископа, был создан новый могущественный институт в Новой Франции. Лавал организовал приходскую систему в колониях, а также основал Квебекскую Семинарию для подготовки новых священников. Он ушел на покой в 1684 году но провел последние двадцать лет своей жизни в семинарии, которую он основал.

Результаты (украинский) 2:

Загроза ірокезів продовжувала бути головною перешкодою розширення колонії. Історія Нової Франції налічує багато випадків героїчного поведінки солдатів, поселенців і місіонерів протягом цієї довгої партизанської війни на околицях колонії. У 1660 році Адам Доллард де Орме повів невеликий загін на зустріч війську ірокезів, яке мало намір знищити поселення в Монреалі. Коли індіанці порахували людські втрати, які їм принесла зустріч з такою невеликою кількістю французів, вони залишили свої плани знищення колонії. У 1692 році чотирнадцятирічна Марі-Маделин де Верчер разом з п'ятьма іншими колоністами захищала форт її батька від ірокезів-мародерів до тих пір, поки не прибула підмога. Сеньйор і поселенець Феодальна система обробки та володіння землею, яка вже досить давно існувала у Франції, була прийнята і в колонії. Дворянам, в цьому випадку сеньйорам, подавалися землі і титули в обмін на клятву вірності королю і обіцянку підтримати його під час війни. Сеньйор в свою чергу розподіляв право на роботу на його землі своїм васалам, або поселенцям. Натомість, поселенці були зобов'язані щорічно працювати на сеньйора скількись днів, а також молоти своє зерно на млині сеньйора. У недостатньо заселеної Нової Франції поселенці вітали факт, що сеньйор був зобов'язаний побудувати млин. Військовий обов'язок не існувало, за винятком захисту від індіанців. Грошей було небагато, та й витрачати їх було ніде; податки набули форм платежів в натуральному вираженні - птицею і іншими продуктами. Ці обов'язки чи були обтяжливими поселенцям. Сеньйори були зацікавлені в тому, щоб їх поселенці залишалися фермерами, тому землі надавалося кожному стільки, скільки він міг обробити. Губернатор, інтендант і єпископ Як і у Франції, в колонії не існувало уряду, хоча б віддалено нагадує демократію. Головною людиною в колонії був губернатор, якого призначав король. Виконуючи свої обов'язки, він відчував більше відповідальності перед королем Франції, а не перед людьми, якими він керував. Інша гілка французької влади була заснована в Канаді в 1665 році з призначенням інтенданта, головні обов'язки якого були безпосередньо пов'язані з фінансовими справами колонії і виконанням правосуддя. Однак, для того, щоб розпалити ворожнечу і заздрість між губернатором і інтендантом, існувало багато сфер діяльності, де їх повноваження перетиналися. Жан Талон, який прибув до Нової Франції в якості інтенданта в 1665 році, привніс швидке розширення колонії. Він заохочував розвиток сільського господарства, торгівлі, ремесел і стимулював приплив іммігрантів. Під його керівництвом було проведено перший перепис населення в 1666 році, яка нарахувала 3215 чоловік. На той час англійці контролювали десять колоній на атлантичному узбережжі на південь від Канади, а також вони значно перевершували Нову Францію за кількістю колоністів. У 1672 році герцог Луї де Фронтенак прибув в колонію в якості губернатора. Він побудував форт на місці сьогоднішнього Кінгстона, а також змусив ірокезів укласти з колоністами перемир'я. Він керував серією великих експедицій всередину материка. Серед особливо значущих експедицій того часу можна відзначити ті, які були проведені Луї Жолл, батьком Жаком Маркетті і Рене Кавелье. До 1682 року, проте, негаразди між Фронтенак і інтендантом, стали настільки серйозними, що король відкликав повноваження і того, і іншого. Фронтенак знову призначили губернатором в 1689 році, відразу після того, як почалася нова війна між Францією і Англією. Він приніс війну і в колонії, відправляючи експедиції проти поселенців на півдні в середині зими. Коли сер Вільям ФИПС привів англійську військову флотилію вгору за течією до Квебеку в 1690 році, старий шкідливий французький губернатор навідріз відмовився здати колонію. У 1674 році, з підвищенням вікарія Франсуа Ксавьє де Лавал-Монморенсі в ранг єпископа, був створений новий могутній інститут в Новій Франції. Лавал організував приходську систему у колоніях, а також заснував Квебекський Семінарію для підготовки нових священиків. Він пішов на спочинок 1684 року але провів останні двадцять років свого життя в семінарії, яку він заснував.