Результаты (
украинский) 2:
[копия]Скопировано!
Щоб зрозуміти конструкцію Гегеля потрібно зрозуміти відповідно стрижень цієї конструкції. Гегеля відносять до раціоналістичного руху, його відносять до просвітителів, так як він в своїх вигадках робить ставку на розум. Він носій теоретичного розуму, свідомості, вершина раціональної філософії. Гердер: культура є політичним ядром історії. Історія завжди мінлива, текуча, тому історії протипоказана вічність, філософія ж таки не мінлива і, отже, вічна. Перше словосполучення «філософія історії» використовував Вальтер, він не бачив в ньому жодного протиріччя, зате його побачив Гегель. Він застерігав одна умова, тільки якщо сутність, яку можна опанувати філософією, розвиваючись виявляється незмінною, то тоді можна говорити про цьому словосполученні. Це дозволило Гегелю вибудувати вчення про розвиток діалектики, для нас важливо лише в цьому моменті винести одне умовивід, термін «філософія культури» означає зміну культури. Другий момент - втілення раціонального початку у Гегеля, він вважав, що в основі розвитку культури, історії лежить духовне початок - світовий дух, розум. Якщо розглядати Гегелівську позицію в ставленні до культури в загальному вигляді, то «історія культури» є для Гегеля ніщо інше, як розвиток світового духу, розуму, в цьому то і сутність історико-культурного процесу. Оскільки Гегель був раціоналістом, він вважав, що цей процес: Підпорядковується певним законам і закономірностям. Цей процес доступний розумінню. Розвиток світового розуму за Гегелем, це самопізнання розвитку, його початок і кінець. Це означає, що історія культури має свій початок і кінець. Він розглядав світовий розум через певну логічну схему «Теза - Антитеза - Синтез», по суті, це схема простого умовиводи, що отримала назву в даному випадку «логічна тріада». Гегель виходив у своїх міркуваннях також з принципу тотожності буття і мислення. Ця тріада не тільки механізм розуміння, але і спосіб розвитку всіх галузей. Так як буття і мислення влаштовані однаково (тотожні), то можна зрозуміти буття. Гегель виділяв три рівні, модифікації існування світового розуму: Суб'єктивний розум (дух) - це індивідуальна свідомість людини. Об'єктивний розум (дух) - це ті форми культури, які важливі для того, що індивідуальна свідомість могло розвиватися, Гегель виділяв тут три види: мораль, право і моральність. Абсолютний розум (дух) - це, по суті справи, ті ж культурні норми (мораль право, моральність), але займають найвище положення: мистецтво, релігія і філософія. Виходить, що Гегель позначив шість культурних форм, які і втілюють в собі свідомість людини. Модель виявляється розділеної на два блоки: суб'єктивний дух з одного боку і об'єктивний і абсолютний дух, з іншого. І вони всі проходять через певний розвиток, взагалі Гегель стверджував, що все змінюється, і інтелектуальне свідомість людини не виняток. Зрозуміти в який бік воно розвивається, можна визначивши початок розвитку. Головна мета для людини - свобода, він трактував свободу як «усвідомлену необхідність», - це здатність приймати рішення і здійснювати дії з урахуванням реальної ситуації, тобто не емоційно, а раціонально розуміти ситуацію, що склалася. Реалізувати свою свободу людина може, якщо будуть існувати три форми об'єктивного духу, які повинні існувати матеріально, для цього Гегель вводить поняття власності - радикального двигуна культури, свого роду «повітря культури». І ці три культурні форми необхідні, щоб людська свідомість усвідомило, що людству для розвитку необхідна власність. Гегель розводить поняття мораль і моральність. Якщо використовувати логічну тріаду, то виходить: мораль (теза) - право (антитеза) - моральність (синтез). Це означає, що моральність є синтез моралі і права. Мораль потрібна для того, щоб зробити власність загальною, усвідомленої і необхідною. Недолік моралі полягає в тому, що вона завжди потребує добровільне визнання, і отже, вона не може всіх схилити на принцип власності. І тоді, розвиваючись, людство придумало право, яке виконує ту ж саму функцію, але іншими засобами (не потребує добровільного визнання). Але право, усунувши недолік моралі, саме знайшло іншого - воно спирається на насильство. Тому було необхідно поєднати кращі сторони моралі і права (відсутність насильства і загальність), і продуктом такого синтезу стала моральність. Але оскільки у Гегеля все знаходиться в постійному розвитку, то розвиток моральності можна простежити як сім'я - стан - держава. Це означає, що якщо розглядати людську культуру через призму об'єктивного духу, то виявляється, що головна культурна винахід людини - держава. Нормально існувати людина за межами держави не може, оскільки він не може досягти стану свободи поза державою. Виникає ідея синтезу свободи і держави, і виходить така держава, яка забезпечує кожному індивіду св
переводится, пожалуйста, подождите..
