Этнографические данные показывают,

Этнографические данные показывают, что при одном и том же уровне социально-экономического развития и в одинаковых условиях природно-географической среды у народов, даже не связанных между собой исторически и относящихся к разным этническим и языковым группам, возникают сходные явления в хозяйстве и материальной культуре. Сходные по этим признакам народы классифицируются по хозяйственно-культурным типам (ХКТ). Под хозяйственно-культурным типом понимают в этнографии комплекс особенностей хозяйства и культуры, который исторически складывается у разных народов, близких по социально-экономическому развитию и обитающих в сходных условиях среды. Хозяйственно-культурные типы формировались на протяжении всей человеческой истории в ходе приспособления людей к окружающей среде. При этом одни типы очень древние, другие возникли позднее. Почти ничего не известно о хозяйственно-культурных типах, существовавших до времени возникновения человека современного вида, и высказываемые по этому поводу предположения не идут далее рабочих гипотез. Хозяйственно-культурные типы, просуществовавшие до нового времени, начали формироваться в позднем палеолите. Значительные изменения произошли в традиционных хозяйственно-культурных типах по мере становления капитализма, а затем мировой системы социализма. Поэтому хозяйственно-культурная классификация имеет исторически ограниченное значение и мало применима к современным условиям, за исключением периферии развитых индустриальных обществ. Существенным образом изменяется со временем содержание и значение отдельных хозяйственно-культурных типов, например типа плужного земледелия в эпоху возникновения цивилизации, в средние века и в наши дни. Основными, определяющими элементами ХКТ являются характер и уровень развития хозяйства. Уровень развития культуры имеет в этом виде классификации второстепенное значение, так как человеческие культуры исключительно разнообразны и не дают возможности построить четкую систематику. В соответствии с уровнем хозяйственного развития ХКТ могут быть распределены по трем группам. Первая группа характеризуется преобладанием присваивающих отраслей деятельности (охота, рыболовство, собирательство). Вторая — преобладанием ручного мотыжного земледелия и животноводства. Третья - объединяет плужных земледельцев. Первая группа ХКТ наиболее архаична и соответствует первобытнообщинному уровню социально-экономического развития. Самый отсталый в этой группе — тип бродячих охотников и собирателей, сохраняющийся кое-где и сейчас в географически изолированных областях тропической зоны. Племена, относящиеся к этому ХКТ, не знакомы с выплавкой металла и обработкой его в горячем виде. Орудия труда и оружие они изготовляют из камня, дерева, кости, раковин и тому подобных материалов. Уровень социально-экономического и культурного развития у некоторых народов, занимающихся на побережьях морей и океанов главным образом рыбной ловлей и собирательством, примерно такой же, как и у бродячих охотников и собирателей, В наше время этот хозяйственно-культурный тип исчезает.

Результаты (украинский) 1:

Етнографічний дані показують, що в один і той же рівень соціально економічного розвитку і на тих же умовах природно географічні середу серед народів, навіть не пов'язані історично, належність до різних етнічних та мовні групи, яких аналогічні явища в економіці та матеріальною культурою. Схожі на цих угідь, народів класифікований економічних, культурних типів (HKT). У полі Тип економічних, культурних зрозуміти етнографії комплекс характеристик економіки та культури, що історично складається у різних народів, недалеко від соціально економічного розвитку і живуть в аналогічних умовах середу. Культурно економічний типи формується протягом людської історії в процесі адаптації до оточуючих людей середу. Деякі види дуже давня інші з'явилися пізніше. Майже нічого не відомо про типи економічних, культурних, існуючі до моменту створення сучасних людського роду, і погляди висловлені на що нагоди припущення не йдуть далі робочої гіпотези. Культурно економічний типи існували до сучасності, почав форми в від пізнього палеоліту. Істотні зміни відбулися в традиційних економічних, культурних типів як формування капіталізм і то світової соціалістичної системи. Таким чином, економічного і культурного класифікація історично обмежений значення й мало застосовна до сучасних умов, за винятком периферії розвинених суспільствах. Істотно змінилася за час, зміст і значення окремих типів економічних, культурних, наприклад тип plough сільського господарства в епоху виникнення цивілізації в середні століття і в наші дні. Основні, визначальних HKT є природою і рівнем розвитку економіки. Рівень розвитку культури має в такого роду класифікація другорядне значення, тому що людини культура надзвичайно різноманітні і не дають можливість побудувати ясно систематика. Відповідно до рівня економічного розвитку HKT можуть бути розділені на три групи. Перша група характеризується переважанням ліберальних галузях діяльності (полювання, Риболовля, збирання). Другий – це ручний motyzhnogo переважанням землеробства і скотарства. По-третє, regroups pluzhnyh фермерів. Перша група HKT більшість arhaichna і відповідає рівню pervobytnoobshhinnomu соціально економічного розвитку. Найбільш відсталих в цій групі — Тип vagrant полюванням і збиранням, продовжував в деяких місцях зараз в географічно ізольованих тропічних районах. Племена пов'язані HKT, не знайомі з металу виплавлення та переробки його в гарячому виді. Інструменти і зброя, вони виробляють з каменю, дерева, кістки, волоського горіха і подібних матеріалів. Рівень соціально економічного та культурного розвитку деяких народів займається з берегів і океанів в основному рибальство і збиральництво, приблизно так само, як vagrant мисливців і збирачів, то сьогодні цей тип економічних, культурних зникає.

Результаты (украинский) 2:

Етнографічні дані показують, що при одному і тому ж рівні соціально-економічного розвитку і в однакових умовах природно-географічного середовища у народів, навіть не пов'язаних між собою історично і відносяться до різних етнічних і мовних груп, виникають подібні явища в господарстві і матеріальній культурі. Подібні за цими ознаками народи класифікуються за господарсько-культурним типам (ХКТ). Під господарсько-культурним типом розуміють в етнографії комплекс особливостей господарства і культури, який історично складається у різних народів, близьких за соціально-економічним розвитком і мешкають в подібних умовах середовища. Господарсько-культурні типи формувалися протягом всієї людської історії в ході пристосування людей до навколишнього середовища. При цьому одні типи дуже древні, інші виникли пізніше. Майже нічого не відомо про господарсько-культурних типах, що існували до часу виникнення людини сучасного виду, і висловлювані з цього приводу припущення не йдуть далі робочих гіпотез. Господарсько-культурні типи, що проіснували до нового часу, почали формуватися в пізньому палеоліті. Значні зміни відбулися в традиційних господарсько-культурних типах в міру становлення капіталізму, а потім світової системи соціалізму. Тому господарсько-культурна класифікація має історично обмежене значення і мало застосовна до сучасних умов, за винятком периферії розвинених індустріальних товариств. Істотно змінюється з часом зміст і значення окремих господарсько-культурних типів, наприклад типу плужного землеробства в епоху виникнення цивілізації, в середні віки і в наші дні. Основними, визначальними елементами ХКТ є характер і рівень розвитку господарства. Рівень розвитку культури має в цьому виді класифікації другорядне значення, так як людські культури виключно різноманітні і не дають можливості побудувати чітку систематику. Відповідно до рівня господарського розвитку ХКТ можуть бути розподілені на три групи. Перша група характеризується переважанням присвоюють галузей діяльності (полювання, рибальство, збиральництво). Друга - переважанням ручного мотижного землеробства і тваринництва. Третя - об'єднує плужних хліборобів. Перша група ХКТ найбільш архаїчна і відповідає первіснообщинному рівнем соціально-економічного розвитку. Найвідсталіший в цій групі - тип бродячих мисливців і збирачів, що зберігається подекуди і зараз в географічно ізольованих областях тропічної зони. Племена, що стосуються цієї ХКТ, не знайомі з виплавкою металу і обробкою його в гарячому вигляді. Знаряддя праці та зброю вони виготовляють з каменю, дерева, кістки, раковин і тому подібних матеріалів. Рівень соціально-економічного та культурного розвитку у деяких народів, що займаються на узбережжях морів і океанів головним чином рибальством і збиранням, приблизно такий же, як і у бродячих мисливців і збирачів, В наш час цей господарсько-культурний тип зникає.