Санька соскочила с печи, задом удар

Санька соскочила с печи, задом ударила в забухшую дверь. За Санькой
быстро слезли Яшка, Гаврилка и Артамошка: вдруг все захотели пить, -
вскочили в темные сени вслед за облаком пара и дыма из прокисшей избы.
Чуть голубоватый свет брезжил в окошечко сквозь снег. Студено. Обледенела
кадка с водой, обледенел деревянный ковшик.
Чада прыгали с ноги на ногу, - все были босы, у Саньки голова повязана
платком, Гаврилка и Артамошка в одних рубашках до пупка.
- Дверь, оглашенные! - закричала мать из избы.
Мать стояла у печи. На шестке ярко загорелись лучины. Материно
морщинистое лицо осветилось огнем. Страшнее всего блеснули из-под рваного
плата исплаканные глаза, - как на иконе. Санька отчего-то забоялась,
захлопнула дверь изо всей силы. Потом зачерпнула пахучую воду, хлебнула,
укусила льдинку и дала напиться братикам. Прошептала:
- Озябли? А то на двор сбегаем, посмотрим, - батя коня запрягает...
На дворе отец запрягал в сани. Падал тихий снежок, небо было снежное,
на высоком тыну сидели галки, и здесь не так студено, как в сенях. На
бате, Иване Артемиче, - так звала его мать, а люди и сам он себя на людях
- Ивашкой, по прозвищу Бровкиным, - высокий колпак надвинут на сердитые
брови. Рыжая борода не чесана с самого покрова... Рукавицы торчали за
пазухой сермяжного кафтана, подпоясанного низко лыком, лапти зло визжали
по навозному снегу: у бати со сбруей не ладилось... Гнилая была сбруя,
одни узлы. С досады он кричал на вороную лошаденку, такую же, как батя,
коротконогую, с раздутым пузом.
- Балуй, нечистый дух!
Чада справили у крыльца малую надобность и жались на обледенелом
пороге, хотя мороз и прохватывал. Артамошка, самый маленький, едва
выговорил:
- Ничаво, на печке отогреемся...
Иван Артемич запряг и стал поить коня из бадьи. Конь пил долго,
раздувая косматые бока: "Что ж, кормите впроголодь, уж попью вдоволь"...
Батя надел рукавицы, взял из саней, из-под соломы, кнут.
- Бегите в избу, я вас! - крикнул он чадам. Упал боком на сани и,
раскатившись за воротами, рысцой поехал мимо осыпанных снегом высоких елей
на усадьбу сына дворянского Волкова.
- Ой, студено, люто, - сказала Санька.
Чада кинулись в темную избу, полезли на печь, стучали зубами. Под
черным потолком клубился теплый, сухой дым, уходил в волоковое окошечко
над дверью: избу топили по-черному. Мать творила тесто. Двор все-таки был
зажиточный - конь, корова, четыре курицы. Про Ивашку Бровкина говорили:
крепкий. Падали со светца в воду, шипели угольки лучины. Санька натянула
на себя, на братиков бараний тулуп и под тулупом опять начала шептать про
разные страсти: про тех, не будь помянуты, кто по ночам шуршит в
подполье...
- Давеча, лопни мои глаза, вот напужалась... У порога - сор, а на сору
- веник... Я гляжу с печки, - с нами крестная сила! Из-под веника -
лохматый, с кошачьими усами...
- Ой, ой, ой, - боялись под тулупом маленькие.

Результаты (украинский) 2:

Санька зіскочила з печі, задом вдарила в розбухлу двері. За Санькою
швидко злізли Яшка, Гаврилка і Артамошка: раптом всі захотіли пити, -
вскочили в темні сіни слідом за хмарою пари і диму з кислим хати.
Трохи блакитнувате світло світився у віконечко крізь сніг. студено. зледенілих діжка з водою, обмерзнув дерев'яний кухлик. Чаду стрибали з ноги на ногу, - всі були босі, у Саньки голова пов'язана хусткою, Гаврилка і Артамошка в одних сорочках до пупка. - Двері, оголошені! - закричала мати з хати. Мати стояла біля печі. На припічку яскраво загорілися скіпки. материно зморшкувате обличчя освітилося вогнем. Найстрашніше блиснули з - під рваного плата оплакані очі, - як на іконі. Санька отчого - то забоялися, зачинила двері з усієї сили. Потім зачерпнула пахучу воду, вхопила , вкусила крижинку і дала напитися братикам. Прошептала: - змерзли? А то на двір збігаємо, подивимося, - батя коня запрягає ... На дворі батько запрягав у сани. Падав тихий сніжок, небо було сніжне, на високому тину сиділи галки, і тут не так студено, як у сінях. На бате, Івані Артеміча, - так кликала його мати, а люди і сам він себе на людях - Івашко, на прізвисько Бровкіним, - високий ковпак насунутий на сердиті брови. Руда борода НЕ чесати з самого покриву ... Рукавиці стирчали за пазухою сірячинна каптана, підперезаного низько ликом, постоли зло верещали по гнойовою снігу: у бати із збруєю не було добре ... Гнила була збруя, одні вузли. З досади він кричав на ворону коняку, таку ж, як батя, коротконогу, з роздутим пузом. - Балуй, нечистий дух! Чаду справили біля ганку малу потреба і тулилися на зледенілому порозі, хоча мороз і проймав. Артамошка, найменший, ледь вимовив: - нічаво, на грубці отогреемся ... Іван Артеміча запріг і став поїти коня із цебра. Кінь пив довго, роздуваючи кошлаті боки: "Що ж, годуєте впроголодь, вже поп'ю вдосталь" ... Батя надів рукавиці, взяв із саней, з - під соломи, батіг. - Біжіть в хату, я вас! - крикнув він чадам. Упав боком на сани і, РАСКАТ за воротами, підтюпцем поїхав повз обсипаних снігом високих ялин на садибу сина дворянського Волкова. - Ой, студено, люто, - сказала Санька. Чаду кинулися в темну хату, полізли на піч, стукали зубами. Під чорним стелею клубочився теплий, сухий дим, йшов в волоковое віконечко над дверима: хату топили по - чорному. Мати творила тісто. Двір все - таки був заможний - кінь, корова, чотирьох курки. Про Івашку Бровкіна говорили: міцний. Падали зі светци у воду, шипіли вуглинки лучини. Санька натягнула на себе, на братиків баранячий кожух і під кожухом знову почала шепотіти про різні пристрасті: про тих, не будь згадані, хто ночами шарудить в підпіллі ... - Нещодавно, лопни мої очі, ось напужалась ... У порога - сор, а на сміттю - віник ... Я дивлюся з грубки, - з нами хресна сила! З - під віника - кошлатий, з котячими вусами ... - Ой, ой , ой, - боялися під кожухом маленькі.

Результаты (украинский) 3:

Санька зістрибнули з духовки, назад забухшую кинулися в дверях. На Санькои
терміново alighted Яшка, Гаврилка і Артамошка: раптом всі хотіли випити, -
грізного ричить собі в темряві вклонялись на хвилі хмари диму від пари і прокисшеи шале.
Трохи синюватого світла брезжил у вікні перегляду через сніг. Студено. ПРИГОТОВЛЕНИЙ за
кадка з водою, приготовлений на дерев'яних оформили.
Чад стрибнув з обох ніг на ноги, - все було босы, Саньки голова обов'язковість за допомогою
халаті,І Гаврилка Артамошка у деяких лари в пупок.
- двері, оприлюднених! - Жити з мамою дачні.
мама була в духовці. На шестке яскраво освітити лучины. Упевненістю сказати, що людина
морщинистое осветилось вогонь.Більше зловісно спалахнули, думки Winston раптом з-під з
правління исплаканные очі, - а також на піктограму. Санька нанесення забоялась,
, зачинив за собою двері щодня по всій силу. Потім зачерпнула пахучую води, перетнуть голоси перестали різко"