В болото уходила тропа от места, гд

В болото уходила тропа от места, где мы стояли. Брошенные прямо в топь лежали толстые доски и стесанные бревна. Тропа была узкая, как раз только чтобы одному пройти. Каждый выбрал себе палку по росту и по весу из тех, что были брошены в начале тропы.

Нам поначалу казалось, что идти легко, и что палки нам вовсе не нужны, но это первое впечатление оказалось обманчивым. На ходу человек может и не заметить, как его слегка поводит по сторонам — то полшага вправо, то полшага влево. А по тропе идти нужно было ровно, будто по струне, и совсем скоро мы поняли, зачем нужны были палки. Сперва у нас заболели шеи, потом уж ныло все тело, а присесть было некуда, да и останавливаться нельзя. Наш проводник шел все дальше, сумеречно маяча на фоне бесконечных болот.

Доски колыхались под нашими ногами, отчего в стороны расходились медленные волны, и все чаще среди уже красноватой торфяной жижи нам попадались окна мертвой воды.

Мне вдруг стало нехорошо, и я решил остановиться, подождать приятеля. Страшно хотелось шагнуть, наконец, на твердую землю.

Результаты (украинский) 1:

В болоті залишив сліди від де ми стояли. Кинули прямо в болото, лежачи stesannye журнали і товста дошках. Був вузькі стежці, всього лише один збудеться. Кожен вибрав дотримуватися їх росту і ваги, тих, що були покинуті на початку стежку.Ми спочатку думали, що легко йти і що поляки чи потрібна нам, але це перше враження було оманливі. По ходу народ не помітити, як його злегка проводить з боків — половина крок прямо, крок ліворуч. Хоча на слід піти, потрібно було саме як якщо б на мотузці і дуже скоро ми зрозуміли, чому були паличок. Вперше ми отримали хворі шиї, то все тіло билося, Крауч ніде не було і не можу зупинитися. Наш гід пішов далі, sumerečno maâča на тлі нескінченні боліт.Коливання значно, як дошки під ногами, прийняття сторони розійшлися повільно хвиля, і все частіше серед вже червонувато торфу гною ми стикаємося мертвих води вікна.Я раптом відчув хворий, і я вирішив зупинитися, чекати бойфренд. Страшно, як крок нарешті на твердій землі.

Результаты (украинский) 2:

В болото йшла стежка від місця, де ми стояли. Кинуті прямо в багно лежали товсті дошки і стесалися колоди. Стежка була вузька, якраз тільки щоб ​​одному пройти. Кожен вибрав собі палицю за зростом і по вазі з тих, що були кинуті на початку стежки. Нам спочатку здавалося, що йти легко, і що палиці нам зовсім не потрібні, але це перше враження виявилося оманливим. На ходу людина може і не помітити, як його злегка поводить по сторонах - то півкроку праворуч, то півкроку вліво. А по стежці йти потрібно було рівно, ніби по струні, і зовсім скоро ми зрозуміли, навіщо потрібні були палиці. Спершу у нас захворіли шиї, потім вже нило все тіло, а присісти було нікуди, та й зупинятися не можна. Наш провідник йшов все далі, сумеречно маячить на тлі нескінченних боліт. Дошки колихалися під нашими ногами, від чого в боки розходилися повільні хвилі, і все частіше серед уже червонуватою торф'яної рідоти нам траплялися вікна мертвої води. Мені раптом стало недобре, і я вирішив зупинитися, почекати приятеля. Страшно хотілося зробити крок, нарешті, на тверду землю.

Результаты (украинский) 3:

На болоті стежка світові сигналізатори з місця, де ми стояли. Покинутих безпосередньо в топь на основі товстого сковороду і стесанные колод. Слід було вузькі як раз лише один прохід. Кожен обрав обосічний меч для зростання і вагиЦе були кинуті на початку стежки.

Я спочатку подумала, що йдуть легко і що прилипає до нас не потрібно, але це перше враження було оманливо. У дорозі люди можуть і не сказати,Як це трохи сторони - Ataturk намагався право залишити на відпочинок до лівої. А також St Тропе піти саме на папері і дуже скоро ми розуміємо, чому потрібно було палички. Спочатку ми 25.000 шиї,Потім занадто він сів всі необхідні організму, і сидіти було нікуди, так і не буде. Наш провідник - всі подальші, сутінки маяча на тлі нескінченні болота.

сковороду колыхались під нашими ногами,Чому різниця повільне хвиль і все частіше серед вже знайшли на торф кашки ріжемо вікна мертва вода.

я раптом стало неможливо, і я вирішив зупинитися і чекати товариша.Страшно ядер як і, нарешті, на стійкій поверхні.