Новые принципы социалистического гр

Новые принципы социалистического градостроительства в начале 50-х гг. проявились прежде всего в создании новых городов и поселков с системой микрорайонов. Первым таким городом, заложенным в 1950 г., явился Эйзенхюттенштадт.Осуществление широкой программы строительства (прежде всего промышленных предприятий) началось с образованием ГДР. Немецкие архитекторы приступили к разработке проектов строительства новых центров для крупнейших городов — Берлина, Лейпцига, Дрездена, Магдебурга. Ростока.К этому же периоду относятся такие значительные архитектурные сооружения, как физиологический и фармакологический институты университета Карла Маркса в Лейпциге (1951 — 1954; архитекторы X. И. Бах, X. Раушенбах и другие), новая Лейпцигская опера (1956 — 1960); архитекторы К. Хеммерлинг, К. Ниераде), Универсальный магазин в Дрездене на площади Альтмаркт (1954 — 1956; архитектор А. Кюнцер); центральная улица Лангештрассе в Ростоке (1954 — 1956; архитекторы Г. Дюстерхефт, И. Нетер и другие), Институт социалистического сельского хозяйства в Шверине (1954; архитектор Ф. Шимер); Центральная площадь в Магдебурге (1954; архитекторы Э. Хинше, И. Крамер), ряд спортивных сооружений, дворцов культуры, стадионов, школ и т. д. С 1955 — 1956 гг. в ГДР расширяется строительство жилых районов, здании общественного типа, наступают изменения в методах строительства. Архитекторы и строители исходят из требований создания лучших условий для жизни людей в социалистическом обществе. В этот период происходит быстрое внедрение в практику индустриальных методов строительства, осуществляется активный переход к типовому проектированию, внедряются новые методы отделки поверхностей современными материалами. В теории утверждается направление, основанное на понимании многосторонней природы архитектуры, исключающее канонизацию каких-то одних приемов и позволяющее добиваться выразительных конструктивных и объёмно-пространственных решений. Первостепенное значение приобретают вопросы тектоники крупноблочных, крупнопанельных зданий, художественная выразительность типовой застройки, организация микрорайонов. Архитекторы работают над созданием единого взаимосвязанного городского организма, стремятся к ритмичному размещению и сочетанию зданий разных типов в обширных пространственных построениях, к выделению ансамблей, имеющих общественное значение.С наибольшей ясностью новые архитектурные принципы социалистического градостроительства проявились в полной реконструкции центра Берлина — площади Маркс-Энгельс-плац, Унтер-ден-Линден, Алсксандерплац, с выходом на нее Карл-Маркс-Алле, Либкнехтштрассе и других прилегающих районов.

Результаты (украинский) 1:

Нові принципи соціалістичного містобудування в перші 50 ' s. проявляється в першу чергу у створенні нових міст і сіл з системою околиць. Перше місто, створений у 1950 році, був на Jejzenhjuttenshtadt. A широкий програми будівництва (особливо промислових підприємств) почав з утворенням НДР. Німецькі будівничі почали розробляти проекти з будівництва нових центрів для найбільших міст — Берлін, Лейпциг, Дрезден, Магдебург. Росток. з аналогічним періодом були такі значні архітектурні споруди, фізіологічні і медикаментозну інститутів університет імені Карла Маркса в Лейпцигу (1951-1954; архітекторів X і Бах, x. Raushenbakh та інші), Нова Опера Лейпциг (1956-1960); Архітектори біг, к. Nierade), універмаг в Дрездена на площі Альтмарк (1954-1956; архітектор а. Kjuncer); центральній вулиці Langeshtrasse в місті Rostock (1954-1956; Djusterheft, архітектори, Neter та інші), Інститут Соціалістичної сільського господарства в Шверин (1954; арх. ф. Shimer); Центральна площа в Магдебург (1954; архітектори е. Hinche, і. Крамер), кількість спортивних споруд, стадіони, палаци культури, школах і так далі, 1955-1956 років. в НДР розширення будівництва житлових районів типу громадського будинку приходять зміни в методів будівництва. Архітектори та будівельники розуміє вимоги створення кращі умови для людей в соціалістичних суспільства. Цей період швидке впровадження методик об'ємноблочні житлове будівництво, здійснюють активних перехід до моделі дизайн, впровадження нових методів для обробки поверхонь сучасних матеріалів. У теорії, він, як стверджується, напрямок на основі розуміння багатосторонній характер архітектури, ексклюзивні канонічну деякі прийоми і дозволяє добитися Виразний дизайн і простір просторові рішення. Першорядне питання, крупно панельних збірні будинки тектоніки, художнього виразності моделі будівлі, організації околи. Архітектори працюють зі створення єдиного взаємопов'язаних міських організму, aspire на ритмічна розміщення і поєднання різних типи будівель у великих просторові конструкції, щоб вибір ансамблів, які мають загального значення. З найбільших ясністю, нові архітектурні засади соціалістичного містобудування виник в повну реконструкцію центру Берліна площі, Маркса, Енгельса, Platz, Унтер ден Лінден, Alsksanderplac, вихід на ньому, Карл Маркс Alle, Libknehtshtrasse та інших прилеглих районах.

Результаты (украинский) 2:

Нові принципи соціалістичного містобудування на початку 50-х рр. проявилися насамперед у створенні нових міст і селищ з системою мікрорайонів. Першим таким містом, закладеним в 1950 р, з'явився Ейзенхюттенштадт.Осуществленіе широкої програми будівництва (насамперед промислових підприємств) почалося з утворенням НДР. Німецькі архітектори приступили до розробки проектів будівництва нових центрів для найбільших міст - Берліна, Лейпцига, Дрездена, Магдебурга. Ростока.К цього ж періоду відносяться такі значні архітектурні споруди, як фізіологічний і фармакологічний інститути університету Карла Маркса в Лейпцигу (1951 - 1954; архітектори X. І. Бах, X. Раушенбах і інші), нова Лейпцизька опера (1956 - 1960); архітектори К. Хеммерлінг, К. Ніераде), Універсальний магазин в Дрездені на площі Альтмаркт (1954 - 1956; архітектор А. Кюнцер); центральна вулиця Лангештрассе в Ростоку (1954 - 1956; архітектори Г. Дюстерхефт, І. Нетер і інші), Інститут соціалістичного сільського господарства в Шверіні (1954; архітектор Ф. Шимер); Центральна площа в Магдебурзі (1954; архітектори Е. Хінш, І. Крамер), ряд спортивних споруд, палаців культури, стадіонів, шкіл і т. Д. З 1955 - 1956 років. в НДР розширюється будівництво житлових районів, будівлі громадського типу, наступають зміни в методах будівництва. Архітектори і будівельники виходять з вимог створення кращих умов для життя людей в соціалістичному суспільстві. У цей період відбувається швидке впровадження в практику індустріальних методів будівництва, здійснюється активний перехід до типового проектування, впроваджуються нові методи обробки поверхонь сучасними матеріалами. У теорії стверджується напрям, заснований на розумінні багатосторонньої природи архітектури, який виключає канонізацію якихось одних прийомів і дозволяє домагатися виразних конструктивних і об'ємно-просторових рішень. Першорядне значення набувають питання тектоніки великоблочних, великопанельних будинків, художня виразність типової забудови, організація мікрорайонів. Архітектори працюють над створенням єдиного взаємопов'язаного міського організму, прагнуть до ритмічного розміщення і поєднанню будівель різних типів в великих просторових побудовах, до виділення ансамблів, що мають суспільне значеніе.С найбільшою ясністю нові архітектурні принципи соціалістичного містобудування виявилися повною реконструкції центру Берліна - площі Маркс-Енгельс -плац, Унтер-ден-Лінден, Алсксандерплац, з виходом на неї Карл-Маркс-Аллі, Лібкнехтштрассе та інших прилеглих районів.