Столь же тяжелым, как в Узбекистане

Столь же тяжелым, как в Узбекистане, было положение спецпереселенцев в других местах их нового жительства – в Казахстане и в российских областях - Горьковской, Ивановской, Костромской, Московской.
Согласно письму заместителя начальника Управления НКВД Ивановской области, комиссара госбезопасности Малькова от 28 октября 1944 года, №8/159, начальнику ОСП СССР М.Кузнецову, отправленного адресату после проверки «материально-бытовых условий спецпереселенцев из Крыма, работающих на лесоучастке треста «Юрьевец» Наркомата целлюлозной и бумажной промышленности»:
«Общежития к зиме не подготовлены, находятся в антисанитарном состоянии, требуют ремонта, но к таковому трест «Юрьевецлес» до сих пор не приступил.
У отдельных общежитий на участке Мокша крыши худые, во время дождя протекают. Большинство рам у общежитий без стекол, особенно на Красногорском и Сокольском участках.
Печи не исправны - дымят, для приготовления пищи не приспособлены, а поэтому спецпереселенцы вынуждены готовить на улице. Топливо к общежитиям не подвезено.
Размещение в общежитиях произведено по несколько семей в одной комнате.
На Красногорском лесоучастке в комнате 12 кв. метров проживает 2 семьи - 9 человек, в другой комнате в 40 кв. метрах 6 семей - 27 человек. Аналогичное положение и в других общежитиях. Благодаря такой скученности и антисанитарному состоянию общежитий, среди спецпереселенцев выявлена завшивленность, особенно на участке Мокша. Дезкамер на участках нет, мыло не выдается.
Теплая одежда трестом «Юрьевецлес» получена, но до сих пор лежит на складах Леспродторга, а спецпереселенцы вынуждены ходить на работу полураздетые. Работающим выдают водонепроницаемые чулки, лапти, онучное сукно и по 5 метров мануфактуры, но все это выкуплено из магазина на 30%, так как производительность труда низкая и средний заработок рабочих составляет 40-70 рублей в месяц.
Дети, подлежащие обучению - до 80 человек - посещать школу не могут из-за отсутствия одежды и обуви.
Работающие в лесу обеспечиваются 2-разовым питанием, а иждивенцы кроме хлеба по 300 грамм ничего не получают, а поэтому обед, получаемый работающими, делится на всю семью.
Женщины, имеющие по 4-5 человек детей, к работе не привлечены, ввиду того, что не с кем оставить детей, а деткомнаты на участках не организованы. Средств к существованию не имеют, а поэтому вынуждены променивать последние вещи на продукты.
Политвоспитательная работа среди спецпереселенцев отсутствует, газетами не обеспечены

Результаты (украинский) 1:

Настільки ж важким, як було ситуацію в Узбекистані поселенців в іншому місці в їх нова резиденція у Казахстані та російська сферах-Гірки пристінні, Іваново, Костроми, Москва.Відповідно до листа від заступника голови НКВД Івановській області, Державна безпека Малькова комісар з 28 жовтня 1944 роки, № 8/159, начальник СВОПИ СРСР м. Кузнєцов, надсилаються одержувачам після перевірки "матеріальні умови поселенців з Криму, працюють на lesoučastke довіри" Народний Комісаріат "Yuryevets целюлозно -паперової промисловості»:«У хостелі не готова зими, антисанітарні, потребують ремонту, але що довіри «Ûr′evecles» ще не почався.Деякі гостели за сюжетом Мокшанська, тонкі покрівельні під час дощу витік. Більшість хостели є кадру без скла, особливо на Красногорський та Sokol′skom станцій.Духовка, не працює належним чином дим, приготування їжі не підходить і тому Радянського змушені готувати на відкритому повітрі. Паливо для гуртожитках, не podvezeno.Поселення у гуртожитки був на кілька сімей в одній кімнаті.На lesoučastke у номері 12 Красногорський sq.ft. m 2 життя сім'ї-9 чоловік в іншій кімнаті в 40 квадратних метрів. сімей-27 футів 6 людей. Аналогічне положення у інші хостели. Такі скупченості і antisanitarnomu як гуртожитки, між поселенцями визначені zavshivlennosti, особливо на ділянці площею Мокшанська. Dezkamer на сайти не, кинуті МИЛО.Теплий одяг довіри «Ûr′evecles» отримав, але все ще лежить на Lesprodtorga склади і Радянського змушені йти на роботу одягнені. Під керуванням випуску водонепроникний панчохи, тканини, взуття і onučnoe до 5 метрів заводу, але все вільний від магазину на 30%, оскільки продуктивність низького і середнього заробітку працівників становить 40-70 рублів на місяць.Діти, щоб бути освіти до 80 людей-не можуть відвідувати школу через брак одягу та взуття.Працюють у лісовій забезпечуються 2 страви та Утриманці інші, ніж хліб 300 грамів буде нічого не отримують і тому виробляється робочого обіду, розділити на всю сім'ю.Жінки, з 4-5 осіб, діти не була привезена, тому що немає кому-небудь залишити дітей та detkomnaty на розділи не організовані. Коштів для існування не і, отже, змушені promenivat′ останні речі.Politvospitatel′naâ роботу серед поселенці відсутні, газет не

Результаты (украинский) 2:

Настільки ж важким, як в Узбекистані, було становище спецпереселенців в інших місцях їх нового проживання - в ​​Казахстані і в російських областях - Горьківської, Іванівської, Костромської, Московської.
Згідно з листом заступника начальника Управління НКВС Івановської області, комісара держбезпеки Малькова від 28 жовтня 1944 , №8 / 159, начальнику ОСП СРСР М.Кузнєцова, відправленого адресату після перевірки «матеріально-побутових умов спецпереселенців з Криму, що працюють на лесоучастке тресту« Юрьевец »Наркомату целюлозної та паперової промисловості»:
«Гуртожитки до зими не підготовлені, перебувають в антисанітарному стані, потребують ремонту, але до такого трест «Юрьевецлес» досі не приступив.
У окремих гуртожитків на ділянці Мокша даху худі, під час дощу протікають. Більшість рам у гуртожитків без стекол, особливо на Красногорському і Сокальському ділянках.
Печі не справні - димлять, для приготування їжі не пристосовані, а тому спецпереселенці змушені готувати на вулиці. Паливо до гуртожитків не підвіз.
Розміщення в гуртожитках вироблено по кілька сімей в одній кімнаті.
На Красногорському лесоучастке в кімнаті 12 кв. метрів проживає 2 сім'ї - 9 осіб, в іншій кімнаті в 40 кв. метрах 6 сімей - 27 осіб. Аналогічне становище і в інших гуртожитках. Завдяки такій скупченості і антисанітарному стані гуртожитків, серед спецпереселенців виявлена ​​завшивленность, особливо на ділянці Мокша. Дезкамер на дільницях немає, мило не видається.
Теплий одяг трестом «Юрьевецлес» отримана, але досі лежить на складах Леспродторга, а спецпереселенці змушені ходити на роботу напівроздягнені. Працюючим видають водонепроникні панчохи, постоли, онучное сукно і по 5 метрів мануфактури, але все це викуплено з магазину на 30%, так як продуктивність праці низька і середній заробіток робітників становить 40-70 рублів на місяць.
Діти, що підлягають навчанню - до 80 осіб - відвідувати школу не можуть через відсутність одягу та взуття.
Працюючі в лісі забезпечуються 2-разовим харчуванням, а утриманці крім хліба по 300 грам нічого не отримують, а тому обід, одержуваний працюючими, ділиться на всю сім'ю.
Жінки, що мають по 4 -5 чоловік дітей, до роботи не залучені, з огляду на те, що ні з ким залишити дітей, а деткомнати на дільницях не організовані. Засобів до існування не мають, а тому змушені промінюють останні речі на продукти.
Політвиховного робота серед спецпереселенців відсутня, газетами не забезпечені

Результаты (украинский) 3:

До того ж важке, а в Узбекистані, ситуація була депортованих під час колективізації в інших місцях їх нового місця проживання - в Казахстан і Російська Федерація - документальне, Івановський, Костромі, Москва.