Спустя три месяца Ларошфуко написал

Спустя три месяца Ларошфуко написал 19 небольших эссе о морали, которые были собраны вместе под названием "Размышления на разные темы", но впервые изданы только в XVIII в. В них Ларошфуко обращался к тем же проблемам человеческой природы, что и в своих афоризмах, и потому "Размышления" часто публикуют вместе с "Максимами". Так, о проявлении людской откровенности он писал: "Чаще всего люди пускаются в откровенность из тщеславия, из неспособности молчать, из желания привлечь доверие и обменяться тайнами". Но "Размышления" гораздо менее известны, прежде всего потому, что по форме уступают ярким, метким и лаконичным "Максимам". Названия этих эссе отражают как вполне традиционные проблемы - "Об истинном", "О вкусах", "О непостоянстве", "Об откровенности", так и весьма интригующие темы - "О любви и о море", "О сходстве людей с животными", "О происхождении недугов", "О кокетках и стариках".
В отличие от "Максим", где стирается всякий намек на конкретное лицо или событие, в "Размышлениях" Ларошфуко приводит массу исторических примеров. Эссе "О событиях этого века" целиком соткано из небольших удивительных и поучительных историй. Он пользовался и вполне прозрачными аналогиями. У герцога часто бывал Лафонтен, известный своими баснями, в которых использовался старинный прием - уподобление человека какому-нибудь животному. Этим приемом воспользовался и Ларошфуко:
"Сколько лошадей, переделавших множество полезных работ, а потом, на старости лет, заброшенных хозяевами; волов, трудившихся весь свой век на благо тех, кто надел на них ярмо; стрекоз, только и знающих, что петь; зайцев, всегда дрожащих от страха; кроликов, которые пугаются и тут же забывают о своем испуге; свиней, блаженствующих в грязи и мерзости; подсадных уток, предающих и подводящих под выстрел себе подобных; воронов и грифов, чей корм - падаль и мертвечина!".
Как и "Максимы", эти коротенькие эссе лишь ставят вопросы и обозначают проблемы, над которыми Ларошфуко каждому предлагает поразмышлять.
Часто из-за болезни Ларошфуко был вынужден оставаться дома. С 40 лет его мучила подагра, давали о себе знать и многочисленные ранения, болели глаза. Он совершенно отошел от политической жизни ив 1671 г. даже отказался от титула и звания пэра в пользу своего старшего сына принца Марсийяка, который начинал успешную карьеру при дворе. Однако Ларошфуко, этот полуслепой, больной человек, в 1667 г. в возрасте уже 54 лет добровольцем отправился на войну с испанцами, чтобы участвовать в осаде Лилля французскими войсками (Лилль в то время входил в состав Нидерландов - владения Испанского королевства).
В 1679 г. Ларошфуко было предложено стать членом Французской академии, но он отказался от почетного звания академика и от участия в церемонии его соискания. Одни считают причиной этому застенчивость и робость перед аудиторией, другие - нежелание прославлять в торжественной речи Ришелье, основателя Академии.
В начале 1680 г. состояние здоровья Ларошфуко резко ухудшилось. В ночь с 16 на 17 марта он скончался в Париже от приступа подагры на руках у знаменитого епископа Боссюэ. Похоронен он был в фамильной гробнице в Вертее.

Результаты (украинский) 1:

Через три місяці, Ла Rochefoucauld Написав 19 невеликий нарис про моральність, які були зібрані разом під назвою "Думки про різної тематики", але тільки заснована у XVIII столітті в них ла Rochefoucauld звернувся до проблем людської природи, в його афоризми, і тому, що "Роздуми" часто публікується разом з "Maksimami". Так, з людського candour, він писав: "більшість людей беруть участь у відвертістю марнославства, нездатність мовчати, бути причетними до принести довіряти і поділитися секретами. Але "Роздуми" набагато менш відомо, в першу чергу через форму поступається яскраві, точні і коротко "Maksimam". Відображати імена цих есе обидві абсолютно традиційний проблема-"істина", "смаки", "непостійності", "на відвертість і інтригуючий теми любові і море", "про близькість людей з тваринами", "про походження хвороб, на koketkah та людей похилого віку".На відміну від "Максим", де кожен зітреться натяку на певній особі або подій, в Rochefoucauld "Роздуми" веде багато історичних прикладів. Есе «про події цього століття"повністю зіткану з малі дивовижні та повчальні історії. Він користувався і абсолютно прозорою аналогій. Герцог часто бував Лафонтан, відомий своїми байками, які використовували стародавні прийом людини схожістю з будь-яких тварин. Цей хак взяв перевагу і Ла Rochefoucauld:"Сколько лошадей, переделавших множество полезных работ, а потом, на старости лет, заброшенных хозяевами; волов, трудившихся весь свой век на благо тех, кто надел на них ярмо; стрекоз, только и знающих, что петь; зайцев, всегда дрожащих от страха; кроликов, которые пугаются и тут же забывают о своем испуге; свиней, блаженствующих в грязи и мерзости; подсадных уток, предающих и подводящих под выстрел себе подобных; воронов и грифов, чей корм - падаль и мертвечина!".Как и "Максимы", эти коротенькие эссе лишь ставят вопросы и обозначают проблемы, над которыми Ларошфуко каждому предлагает поразмышлять.Часто из-за болезни Ларошфуко был вынужден оставаться дома. С 40 лет его мучила подагра, давали о себе знать и многочисленные ранения, болели глаза. Он совершенно отошел от политической жизни ив 1671 г. даже отказался от титула и звания пэра в пользу своего старшего сына принца Марсийяка, который начинал успешную карьеру при дворе. Однако Ларошфуко, этот полуслепой, больной человек, в 1667 г. в возрасте уже 54 лет добровольцем отправился на войну с испанцами, чтобы участвовать в осаде Лилля французскими войсками (Лилль в то время входил в состав Нидерландов - владения Испанского королевства).В 1679 г. Ларошфуко было предложено стать членом Французской академии, но он отказался от почетного звания академика и от участия в церемонии его соискания. Одни считают причиной этому застенчивость и робость перед аудиторией, другие - нежелание прославлять в торжественной речи Ришелье, основателя Академии.В начале 1680 г. состояние здоровья Ларошфуко резко ухудшилось. В ночь с 16 на 17 марта он скончался в Париже от приступа подагры на руках у знаменитого епископа Боссюэ. Похоронен он был в фамильной гробнице в Вертее.

Результаты (украинский) 2:

Через три місяці Ларошфуко написав 19 невеликих есе про мораль, які були зібрані разом під назвою "Роздуми на різні теми", але вперше видані лише у XVIII ст. У них Ларошфуко звертався до тих же проблем людської природи, що і в своїх афоризмах, і тому "Роздуми" часто публікують разом з "Максимами". Так, про прояв людський відвертості він писав: "Найчастіше люди пускаються в відвертість з марнославства, з нездатності мовчати, з бажання привернути довіру і обмінятися таємницями". Але "Роздуми" набагато менш відомі, передусім тому, що за формою поступаються яскравим, влучним і лаконічним "Максима". Назви цих есе відображають як цілком традиційні проблеми - "Про дійсне", "Про смаки", "Про непостійність", "Про відвертості", так і вельми інтригуючі теми - "Про любов і про море", "Про подібність людей з тваринами" , "Про походження недуг", "Про кокетках і стариках".
На відміну від "Максим", де стирається всякий натяк на конкретну особу чи подію, в "Роздумах" Ларошфуко наводить масу історичних прикладів. Есе "Про події цього століття" цілком виткане з невеликих дивних і повчальних історій. Він користувався і цілком прозорими аналогіями. У герцога часто бував Лафонтен, відомий своїми байками, в яких використовувався старовинний прийом - уподібнення людини якій-небудь тварині. Цим прийомом скористався і Ларошфуко:
"Скільки коней, переробити безліч корисних робіт, а потім, на старості років, занедбаних господарями; волів, трудившихся весь свій вік на благо тих, хто надів на них ярмо; бабок, тільки і знають, що співати; зайців, завжди тремтячих від страху; кроликів, які лякаються і тут же забувають про своє переляку; свиней, блаженство в бруді і гидоти; підсадних качок, предающих і підвідних під постріл собі подібних; воронів і грифів, чий корм - падаль і мертвечина! " .
Як і "Максими", ці коротенькі есе лише ставлять питання і позначають проблеми, над якими Ларошфуко кожному пропонує поміркувати.
Часто через хворобу Ларошфуко був змушений залишатися вдома. З 40 років його мучила подагра, давали про себе знати і численні поранення, боліли очі. Він абсолютно відійшов від політичного життя верб 1671 навіть відмовився від титулу і звання пера на користь свого старшого сина принца Марсійяка, який починав успішну кар'єру при дворі. Однак Ларошфуко, цей напівсліпий, хвора людина, в 1667 р у віці вже 54 років добровольцем відправився на війну з іспанцями, щоб брати участь в облозі Лілля французькими військами (Лілль у той час входив до складу Нідерландів - володіння Іспанського королівства).
У 1679 г . Ларошфуко було запропоновано стати членом Французької академії, але він відмовився від почесного звання академіка і від участі в церемонії його здобування. Одні вважають причиною цьому сором'язливість і боязкість перед аудиторією, інші - небажання прославляти в урочистій промові Рішельє, засновника Академії.
На початку 1680 стан здоров'я Ларошфуко різко погіршився. У ніч з 16 на 17 березня він помер у Парижі від нападу подагри на руках у знаменитого єпископа Боссюе. Похований він був в фамільної гробниці в Верту.

Результаты (украинский) 3:

Після трьох місяців президент написав 19 невеликих есе про моральність, які були зібрані разом, під назвою "роздуми на різноманітні теми", але вперше випустило лише у вісімнадцятому столітті.