Тейлор, по мнению Бравермана, "зани

Тейлор, по мнению Бравермана, "занимался основами организации трудового процесса и контроля над ним", в то время как Элтон Мэйо, к примеру, работал, "главным образом, над приспособлением рабочего к текущему производственному процессу,... заданному инженером". Насколько это известно, организация труда во всех случаях определяется принципами тейлоризма. Отделы кадров и их научные консультанты занимаются единственно тем, что осуществляют подбор работников, качества которых определяются рабочими требованиями (отбор, обучение, успокоение и манипулирование сознанием). Согласно Браверману, "тейлоризм доминирует в мире производства; а что касается сторонников "человеческих отношений" и "индустриальной психологии", то они призваны управлять человеческими механизмами. Если тейлоризм не существует сегодня как самостоятельная школа, это никоим образом не означает того, что его принципы не используются па современном предприятии, ибо они являются основой всего проектирования труда" (Bravermnn, 1974, р. 87). По мнению Бравермана, канцелярский и обслуживающий сектора экономики испытывают не меньшее влияние принципов тейлоризма, чем производство, и, вопреки распространенному мнению, также подвержены процессу профессиональной дисквалификации и деградации, характерному для капиталистической системы производства. Подобным же образом автоматизация труда и любые технические новшества также снижают уровень производственной квалификации. Технические инновации при капитализме всегда "используются для усиления контроля над процессом работы с целью получения больших прибылей" (Pugh and Hickson, 1989, р. 96).

Браверман полагает, что этой же цели призван служить и универсальный рынок. В эру монополистического капитализма, описанного Бараном и Суизи, общество трансформируется в гигантский рынок, где все обращается в товар. Когда большая часть населения Соединенных Штатов жила на фермах или в маленьких городах, производство товаров носило ограниченный характер. Материальные нужды удовлетворялись главным образом трудом самих членов семьи. Даже на том этапе, когда основной производственный акцепт переместился с фермы на фабрику, многие виды работ, такие как плотницкие работы, выпечка, хранение и выращивание урожая, все еще продолжались. Однако растущая урбанизация в корне изменила ситуацию. Браверман пишет:

Сжимающиеся все сильнее тиски урбанизации уничтожают условия, при которых люди могли жить прежде. Город замыкает круг вокруг рабочего и фермера, изгнанных со своей земли, не позволяя им обеспечивать себя за счет производства продовольствия для себя дома... Социальное давление стиля, моды, рекламы, образовательного процесса [наряду с] падением профессиональных навыков [творчества] стимулируют стремление каждого члена семьи получать независимый доход, ибо статус теперь определяется не умением делать многие вещи, а возможностью приобретать их... Функция семьи как кооперативного предприятия, работающего над воспроизводством определенного образа жизни, тем самым, окончательно теряет смысл.
(Braverman, 1974, pp. 276-77)

Упадок семьи, согласно Браверману, сопровождается упадком общества и исчезновением таких форм внутрнобщинных социальных обязанностей, как забота о детях, стариках и больных. Эти задачи все более инстнтуционализируются и превращаются в своеобразные обслуживающие отрасли, которые также призваны приносить прибыль своим владельцам. В результате в этом атомизированном обществе возникают проблемы, приводящие к снижению социальной адаптации и росту преступлений, решение которых, в свою очередь, ужесточает институциональные требования и предполагает создание приютов и тюрем. Работающее население все больше зависит от товаров, причем, вследствие роста
специализации и разделения труда, удовлетворение многих потребностей становится для него все более сложным делом. Браверман, используя примерно те же термины, что и Маркузе, пишет:

Член капиталистического общества опутан сетью потребительских товаров и услуг, из которой можно выбраться лишь при условии полного или частичного отказа от участия в жизни общества. Эта ситуация усугубляется атрофией компетентности, которая наблюдается не только в производственной сфере... Нет нужды говорить о недостатках этой урбанистической цивилизации и о связанных с нею бедах. Нас больше интересует другая сторона универсального рынка с его бесчеловечными аспектами, которая затрагивает большую часть населения и заключается в деградации труда.
(Bravemwn, 1974, р. 281)

Таким образом, универсальный рынок и деградация труда рассматриваются как взаимосвязанные феномены, обеспечивающие генерирование рабочими прибыли в момент производства и потребления. Браверман не считает выходом из этой ситуации революционную трансформацию общества. Он не верит и в то, что на нее может позитивно повлиять активность тред-юнионов, вмешательство политиков или производственная демократия. Он, просто-напросто, констатирует, говоря словами Ма

Результаты (украинский) 1:

Тейлор, за словами Bravermana, «розглядалися основам роботи організації процесу й керувати нею,"під час Елтон Майо, наприклад, працював,"в основному на адаптації належить поточному процесі виробництва,... визначених інженер. Оскільки, як відомо, організація праці у всіх випадках базується на принципах Taylorism. Працівників факультетів та наукові консультанти беруть участь тільки ті, що здійснюють виділення працівників, якість яких визначається оперативним вимогам (відбору, підготовки, седації та маніпулювання свідомістю). За словами Bravermanu «tejlorizm домінує світового виробництва; що стосується прихильників «людських відносин» і «промислові психологія» вони покликані керувати людських механізмів. Якщо tejlorizm не існує сьогодні, як незалежної школі, він в ніяк не означає, що її принципи, не використовується ПА сучасне підприємство, тому що вони лежать в основі всіх проектних робіт (Bravermnn, 1974, стор 87). Згідно Bravermana канцелярської та сервісу секторів економіки відчувати однаково впливають на принципах Taylorism, ніж виробництво і, Всупереч поширеній думці, також можуть бути професійним дискваліфікації і деградації, типовий для виробництва капіталістичної системи. Аналогічним чином, автоматизації праці та будь-яких технологічних інновацій також зниження рівня професійних навичок. Технічні інновації умовах капіталізму, завжди "використовуються для одержання контролю над процесом роботи з метою отримання великих прибутків" (п'ю і Хіксон, 1989, п. 96). Braverman вважає, що покликаний служити ж мети і універсальним ринку. В епоху монополістичної капіталізму описав баранини і Sweezy, суспільство перетворюється на гігантських ринку, де все звертається до товаром. Коли велика частина населення Сполучених Штатів жив на фермах або в малих містах, виготовлення виробів був обмежений. Матеріал потреби в першу чергу труднощі членів сім'ї себе. Навіть у той час, коли Основна продукція прийняття перейшов від ферми до заводу багато видів робіт, такі як столярні, випічки, зберігання і вирощування сільськогосподарських культур, все ще триває. Однак, збільшенням урбанізації радикально змінили ситуацію. Braverman каже: Сжимающиеся все сильнее тиски урбанизации уничтожают условия, при которых люди могли жить прежде. Город замыкает круг вокруг рабочего и фермера, изгнанных со своей земли, не позволяя им обеспечивать себя за счет производства продовольствия для себя дома... Социальное давление стиля, моды, рекламы, образовательного процесса [наряду с] падением профессиональных навыков [творчества] стимулируют стремление каждого члена семьи получать независимый доход, ибо статус теперь определяется не умением делать многие вещи, а возможностью приобретать их... Функция семьи как кооперативного предприятия, работающего над воспроизводством определенного образа жизни, тем самым, окончательно теряет смысл. (Braverman, 1974, pp. 276-77) Упадок семьи, согласно Браверману, сопровождается упадком общества и исчезновением таких форм внутрнобщинных социальных обязанностей, как забота о детях, стариках и больных. Эти задачи все более инстнтуционализируются и превращаются в своеобразные обслуживающие отрасли, которые также призваны приносить прибыль своим владельцам. В результате в этом атомизированном обществе возникают проблемы, приводящие к снижению социальной адаптации и росту преступлений, решение которых, в свою очередь, ужесточает институциональные требования и предполагает создание приютов и тюрем. Работающее население все больше зависит от товаров, причем, вследствие ростаспециализации и разделения труда, удовлетворение многих потребностей становится для него все более сложным делом. Браверман, используя примерно те же термины, что и Маркузе, пишет: Член капиталистического общества опутан сетью потребительских товаров и услуг, из которой можно выбраться лишь при условии полного или частичного отказа от участия в жизни общества. Эта ситуация усугубляется атрофией компетентности, которая наблюдается не только в производственной сфере... Нет нужды говорить о недостатках этой урбанистической цивилизации и о связанных с нею бедах. Нас больше интересует другая сторона универсального рынка с его бесчеловечными аспектами, которая затрагивает большую часть населения и заключается в деградации труда. (Bravemwn, 1974, р. 281) Таким образом, универсальный рынок и деградация труда рассматриваются как взаимосвязанные феномены, обеспечивающие генерирование рабочими прибыли в момент производства и потребления. Браверман не считает выходом из этой ситуации революционную трансформацию общества. Он не верит и в то, что на нее может позитивно повлиять активность тред-юнионов, вмешательство политиков или производственная демократия. Он, просто-напросто, констатирует, говоря словами Ма

Результаты (украинский) 2:

Тейлор, на думку Браверман, "займався основами організації трудового процесу і контролю над ним", в той час як Елтон Мейо, наприклад, працював, "головним чином, над пристосуванням робочого до поточного виробничого процесу, ... заданому інженером". Наскільки це відомо, організація праці в усіх випадках визначається принципами тейлоризму. Відділи кадрів і їх наукові консультанти займаються єдино тим, що здійснюють підбір працівників, якості яких визначаються робочими вимогами (відбір, навчання, заспокоєння і маніпулювання свідомістю). Згідно Браверману, "тейлоризм домінує в світі виробництва; а що стосується прихильників" людських відносин "і" індустріальної психології ", то вони покликані управляти людськими механізмами.

Браверман вважає, що цієї ж мети покликаний служити і універсальний ринок. В еру монополістичного капіталізму, описаного Бараном і Суїзі, суспільство трансформується в гігантський ринок, де все звертається в товар. Коли велика частина населення Сполучених Штатів жила на фермах або в маленьких містах, виробництво товарів носило обмежений характер. Матеріальні потреби задовольнялися переважно працею самих членів сім'ї. Навіть на тому етапі, коли основний виробничий акцепт перемістився з ферми на фабрику, багато видів робіт, такі як теслярські роботи, випічка, зберігання і вирощування врожаю, все ще тривали. Однак зростаюча урбанізація в корені змінила ситуацію. Браверман пише:

стискають все сильніше лещата урбанізації знищують умови, при яких люди могли жити раніше. Місто замикає коло навколо робочого і фермера, вигнаних зі своєї землі, не дозволяючи їм забезпечувати себе за рахунок виробництва продовольства для себе вдома ... Соціальне тиск стилю, моди, реклами, освітнього процесу [поряд з] падінням професійних навичок [творчості] стимулюють прагнення кожного члена сім'ї отримувати незалежний дохід, бо статус тепер визначається не вмінням робити багато речей, а можливістю купувати їх ... Функція сім'ї як кооперативного підприємства, що працює над відтворенням певного способу життя, тим самим, остаточно втрачає сенс.
(Braverman, 1974, pp. 276-77)

Занепад сім'ї, згідно Браверману, супроводжується занепадом суспільства і зникненням таких форм внутрнобщінних соціальних обов'язків, як турбота про дітей, старих і хворих. Ці завдання все більш інстнтуціоналізіруются і перетворюються в своєрідні обслуговуючі галузі, які також покликані приносити прибуток своїм власникам. В результаті в цьому атомізованому суспільстві виникають проблеми, що призводять до зниження соціальної адаптації та зростання злочинів, вирішення яких, в свою чергу, посилює інституційні вимоги і передбачає створення притулків і в'язниць.
Працююче населення все більше залежить від товарів, причому, внаслідок зростання спеціалізації і поділу праці, задоволення багатьох потреб стає для нього все більш складною справою. Браверман, використовуючи приблизно ті ж терміни, що і Маркузе, пише:

Член капіталістичного суспільства обплутаний мережею споживчих товарів і послуг, з якої можна вибратися лише за умови повної або часткової відмови від участі в житті суспільства. Ця ситуація ускладнюється атрофією компетентності, яка спостерігається не тільки у виробничій сфері ... Немає потреби говорити про недоліки цієї урбаністичної цивілізації і про пов'язані з нею бідах. Нас більше цікавить інша сторона універсального ринку з його нелюдськими аспектами, яка зачіпає велику частину населення і полягає в деградації праці.
(Bravemwn, 1974, р. 281)

Таким чином, універсальний ринок і деградація праці розглядаються як взаємопов'язані феномени, що забезпечують генерування робочими прибутку в момент виробництва і споживання. Браверман не вважає виходом з цієї ситуації революційну трансформацію суспільства. Він не вірить і в те, що на неї може позитивно вплинути активність тред-юніонів, втручання політиків або виробнича демократія. Він, просто-напросто, констатує, кажучи словами Ма