Умственно отсталые детиТермином «ум

Умственно отсталые дети

Термином «умственная отсталость» обозначается стойко выраженное снижение познавательной деятельности ребенка, возникшее на основе органического поражения центральной нервной системы (ЦНС). Степень поражения ЦНС может быть различной по тяжести, локализации и по времени наступления.
Олигофрения — группа различных по этиологии, патогенезу и клиническим проявлениям непрогредиентных патологических состояний, общим признаком которых является наличие врожденного или приобретенного в раннем детстве (до 3-х лет) общего психического недоразвития с преимущественной недостаточностью интеллектуальных способностей.
Основным дефектом при олигофрении является недоразвитие всей всей познавательной деятельности ребенка. Степень этого недоразвития может быть различной. В клинике принято различать три степени олигофрении:
Дебильность.
Имбецильность.
Идиотия.
Легкая степень олигофрении обозначается термином «дебильность» (лат. − слабость, хилость). Психическая неполноценность проявляется у относительно позднее, чаще в начале школьного обучения. Их интеллект более сохранен. Поэтому в процессе развития они дают большее продвижение, чем имбецилы. Дети с дебильностью способны обучаться в специальных вспомогательных школах.
В процессе обучения увеличивается запас представлений, знаний, навыков и умений. Увеличивается активный словарь, развивается фразовая речь. Они обладают сравнительно большими возможностями в отношении овладения некоторыми видами трудовой деятельности.
Сущность дебильности состоит в неполноценности познавательной деятельности. Особенно страдают способность к анализу, логическому обобщению, абстракции, т.е. те психические функции, которые составляют основу интеллекта.
Уже в анамнезе таких детей можно заметить указание на то, что они отстают в развитии от нормальных сверстников. Особенно это относиться к формированию нерво-психических функций. Так, дети позднее реагируют на раздражения внешней среды (звуковые, световые и др.), двигательные функции развиваются с задержкой (позже начинают держать головку, сидеть, стоять, ходить, игратть с игрушками и др.). Особенно характерно отставание в развитии речевой функции. Это выражается в частности в медленном накоплении словарного запаса.
Однако отклонение в развитии становится более заметным в дошкольном возрасте.

Несмотря на то, что термин «олигофрения» (малоумие) применил впервые Э. Крепелин еще в 1915 году, объединив в ней состояния, имеющие патогенетическую основу – тотальную задержку психического развития, – все же до настоящего времени единого мнения о границах олигофрении не существует.
В зарубежной литературе (A. Tredgold, L. S. Penrose, K. Adachi) имеется тенденция к расширению понятия олигофрении, под которым понимается нарушение умственного развития, обусловленное поражением центральной нервной системы, включая различные наследственные заболевания, сопровождающиеся синдромом слабоумия с прогредиентным течением. В группу олигофрении D. Jervis относит все психические заболевания, где имеются признаки слабоумия (эпилептическое и травматическое слабоумие, конечные состояния при шизофрении и др.). Одновременно автор относит к олигофрении и детей с низким уровнем интеллектуального развития, без каких бы то ни было органических изменений центральной нервной системы. Такое расширение понятия «олигофрении» приводит к нечеткости его понимания и к трудности изучения этой проблемы.
М. С. Певзнер определяет олигофрению как особый вид аномального развития, возникающего в результате либо наследственной патологии, либо поражения зачатка или плода во время внутриутробного развития, либо поражения центральной нервной системы на самых ранних этапах развития ребенка, и характеризующегося недоразвитием всей познавательной деятельности и, в особенности, мышления.

Результаты (украинский) 1:

Розумово відсталих дітейТермін "розумової відсталості" означає Роксоляна Стойко, вимовляється скорочення пізнавальної діяльності дитини, яка виникла на основі органічними ураженнями центральної нервової системи (ЦНС). Ураженнями центральної нервової системи може змінюватись в строгості, розташування і часу виникнення.Розумова відсталість являє собою групу різної етіології, патогенезу та клінічних проявів neprogredientnyh патологічних станів, поширеним симптомом якого є наявність на вроджені або отримані в ранньому дитинстві (до 3 років) в цілому психічного нерозвиненість з відмову основного інтелектуальним здібностям. Основні дефект у дозрівання займає не всю всю пізнавальної діяльності дитини. Цей ступінь Гіпоплазія можуть бути різними. В клініки вирішив виділяють три ступені через розумової відсталості:Ідіот.Дурень.Ідіотизм.Світло ступінь, не згадується як "ідіот" (лат. − слабкість, слабкість). Психічний розлад проявляється при відносно початку, більш часто в пізніших шкільну освіту. Краще підтримувати їх інтелект. Таким чином, в процесі розвитку вони дають більше акції, ніж imbecily. Дітей з debil′nost′û можуть навчатися в спеціальних школах.У процесі навчання збільшує фондовий переглядів, знань і навичок. Збільшення словникового запасу, розвивається його фразу. Вони мають відносно великі можливості для освоєння певні види робіт.Сутність, німий є неповноцінності пізнавальної діяльності. Особливо постраждали здібності аналізувати, логічні узагальнення абстракції, тобто ці психічні функції, що становлять основу розвідки.Вже в історії цих дітей, ви помітите, ознака того, що вони відстає в розвитку нормальних однолітками. Особливо це відноситься до утворення Nervo психічні функції. Таким чином, дітей реагує на зовнішні подразнення пізніше середи (звук, освітлення і т. д.), рухові функції розробки затримкою (пізніше починають тримати голову, сидіти, стенд, ходьби, igratt′ з іграшками, і ін.). Особливо відставання у розвитку функції мови. Свідченням цього є особливо повільним накопичення словниковий запас.Однак, відхилення у розвитку стає більш помітним у дошкільному віці.Незважаючи на те, що термін "затримкою психічного розвитку" (maloumie) вперше e. Крепеліна назад в 1915 році об-єднання з затримкою патогенетично основу всього розумового розвитку держави, є ще до цих пір не існує одностайності щодо меж через розумової відсталості.Іноземної літератури (. Tredgold, л. с. Пенроуз, к. Адачі) є тенденція до концепції через психічної відсталістю, яких є порушенням розумової відсталості, викликані ураженнями ЦНС, включаючи різні спадкове захворювання викликають недоумство синдром з progredientnym над. Через розумової відсталості Група d. Джервіс класифікує всі психічні захворювання де є ознаки слабоумства (тим не менше мають непоміченими епілептичні і травматичних деменції, що закінчується стан шизофренія і т. д.). У той же час автор відноситься до через розумової відсталості і низьким рівнем інтелектуального розвитку, без будь-яких органічними змінами в центральній нервовій системі. Це розширення концепції «не» веде до двозначності його розуміння і збільшити складність вивчення цієї проблеми. М. С. Певзнер определяет олигофрению как особый вид аномального развития, возникающего в результате либо наследственной патологии, либо поражения зачатка или плода во время внутриутробного развития, либо поражения центральной нервной системы на самых ранних этапах развития ребенка, и характеризующегося недоразвитием всей познавательной деятельности и, в особенности, мышления.

Результаты (украинский) 2:

Розумово відсталі діти

Терміном «розумова відсталість» позначається непохитно виражене зниження пізнавальної діяльності дитини, що виникло на основі органічного ураження центральної нервової системи (ЦНС). Ступінь ураження ЦНС може бути різною по важкості, локалізації і за часом настання.
Олігофренія - група різних по етіології, патогенезу і клінічних проявів непрогредіентний патологічних станів, загальною ознакою яких є наявність вродженого або набутого в ранньому дитинстві (до 3-х років) загального психічного недорозвинення з переважною недостатністю інтелектуальних здібностей.
Основним дефектом при олігофренії є недорозвинення всієї всієї пізнавальної діяльності дитини. Ступінь цього недорозвинення може бути різною. У клініці прийнято розрізняти три ступеня олігофренії:
дебільність.
Імбецильність.
Ідіотія.
Легкий ступінь олігофренії позначається терміном «дебільність» (лат. - Слабкість, кволість). Психічна неповноцінність проявляється у відносно пізніше, частіше на початку шкільного навчання. Їх інтелект більш збережений. Тому в процесі розвитку вони дають більший поступ, ніж імбеціли. Діти з дебильностью здатні навчатися в спеціальних допоміжних школах.
В процесі навчання збільшується запас уявлень, знань, навичок і умінь. Збільшується активний словник, розвивається фразова мова. Вони мають порівняно великими можливостями щодо оволодіння деякими видами трудової діяльності.
Сутність дебільності полягає в неповноцінності пізнавальної діяльності. Особливо страждають здатність до аналізу, логічного узагальнення, абстракції, тобто ті психічні функції, які складають основу інтелекту.
Уже в анамнезі таких дітей можна помітити вказівку на те, що вони відстають у розвитку від нормальних однолітків. Особливо це відноситися до формування нерви-психічних функцій. Так, діти пізніше реагують на подразнення зовнішнього середовища (звукові, світлові та ін.), Рухові функції розвиваються з затримкою (пізніше починають тримати голівку, сидіти, стояти, ходити, ігратть з іграшками та ін.). Особливо характерно відставання в розвитку мовної функції. Це виражається зокрема в повільному накопиченні словникового запасу.
Однак відхилення в розвитку стає більш помітним в дошкільному віці.

Незважаючи на те, що термін «олігофренія» (недоумкуватість) застосував вперше Е. Крепелін ще в 1915 році, об'єднавши в ній стану, що мають патогенетичну основу - тотальну затримку психічного розвитку, - все ж до теперішнього часу єдиної думки про межі олігофренії не існує.
У зарубіжній літературі (A. Tredgold, LS Penrose, K. Adachi) є тенденція до розширення поняття олігофренії, під яким розуміється порушення розумового розвитку, обумовлене ураженням центральної нервової системи, включаючи різні спадкові захворювання, що супроводжуються синдромом недоумства з прогредієнтності течією. До групи олігофренії D. Jervis відносить все психічні захворювання, де є ознаки слабоумства (епілептичний і травматичне слабоумство, кінцеві стану при шизофренії та ін.). Одночасно автор відносить до олігофренії і дітей з низьким рівнем інтелектуального розвитку, без яких би то не було органічних змін центральної нервової системи. Таке розширення поняття «олігофренії» призводить до нечіткості його розуміння і до труднощі вивчення цієї проблеми.
М. С. Певзнер визначає олігофренію як особливий вид аномального розвитку, що виникає в результаті якої спадкової патології, або ураження зачатка або плода під час внутрішньоутробного розвитку, або ураження центральної нервової системи на ранніх етапах розвитку дитини, і характеризується недорозвиненням всієї пізнавальної діяльності та, особливо , мислення.

Результаты (украинский) 3:

%%%20%D0%BF%D0%B0%D1%82%D0%бути%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D1%83%20%D0%B8%20%D0%ба%D0%ВВ%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%ба%D0%B8%D0%BC%20%D0%BF%D1%80%D0%бути%D1%8F%D0%B2%D0%ВВ%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F%D0%BC%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D1%80%D0%бути%D0%B3%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%BD%D1%8B%D1%85%20%D0%BF%D0%B0%D1%82%D0%бути%D0%ВВ%D0%бути%D0%B3%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%ба%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D0%бути%D1%81%D1%82%D0%бути%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%B9,