Исторически Макиавелли принято изоб

Исторически Макиавелли принято изображать тонким циником, считающим, что в основе политического поведения лежат выгода и сила, и что в политике следует опираться на силу, а не на мораль, которой можно и пренебречь при наличии благой цели.

В работах «Государь» и «Рассуждения на первую декаду Тита Ливия» Макиавелли рассматривает государство как политическое состояние общества: отношение властвующих и подвластных, наличие соответствующим образом устроенной, организованной политической власти, учреждений, законов.

Макиавелли называет политику «опытной наукой»[8], которая разъясняет прошлое, руководит настоящим и способна прогнозировать будущее.

Макиавелли — один из немногих деятелей эпохи Возрождения, кто в своих работах затронул вопрос о роли личности правителя. Он считал, исходя из реалий современной ему Италии, страдавшей от феодальной раздробленности, что лучше сильный, пусть и лишенный угрызения совести, государь во главе единой страны, чем соперничающие удельные правители. Таким образом, Макиавелли поставил в философии и истории вопрос о соотношении моральных норм и политической целесообразности[9].

Автор идеи о всеобщей воинской обязанности — в трактате «О военном искусстве» призывал к переходу от наёмной к набираемой по призыву из граждан государства армии.

Результаты (украинский) 1:

Історично, Макіавеллі зобразити тонких цинік, які вважають, що в основі політичної поведінки лежать прибутку і влада, і що політика повинна бути заснована на силу, не на моральність, який може бути ігноруються, якщо є і хороша мета.В роботах "Суверенної" і "міркування про першого десятиліття Лівії Тита» Макіавеллі розглядає держави як політичні товариства: відносини живий і належала до, наявність належним чином організовані, організована політична влада, інститути та законів.Макіавеллі називає політики "експериментальна науки" [8] яка пояснює минулого, спрямовує і може передбачити майбутнє.Макіавеллі є одним з декількох особистостей епохи Відродження, які у своїх роботах підняли питання про роль особистості лінійки. Вірив, на основі реалії сучасним Італії, страждає від феодального, що це краще сильний, хоча і позбавлені каяття, очолював єдиної країни, ніж суперник конкретні лінійки. Таким чином, Макіавеллі покласти в філософія та історія питання стосунків етики та політичної доцільності [9].Автор ідеї універсальний призову на військову службу в трактат "про військового мистецтва" називається для переходу від зайнятості conscript дзвінок громадян держави армії.

Результаты (украинский) 2:

Історично Макіавеллі прийнято зображати тонким циніком, який вважає, що в основі політичної поведінки лежать вигода і сила, і що в політиці слід спиратися на силу, а не на мораль, якої можна і знехтувати при наявності благої мети. У роботах «Государ» і «Міркування на першу декаду Тита Лівія »Макіавеллі розглядає держава як політичний стан суспільства: ставлення панівне і підвладних, наявність відповідним чином влаштованої, організованої політичної влади, установ, законів. Макіавеллі називає політику« досвідченої наукою »[8], яка роз'яснює минуле, керує сьогоденням і здатна прогнозувати майбутнє. Макіавеллі - один з небагатьох діячів епохи Відродження, хто в своїх роботах торкнувся питання про роль особистості правителя. Він вважав, виходячи з реалій сучасної йому Італії, страждала від феодальної роздробленості, що краще сильний, нехай і позбавлений докори сумління, государ на чолі єдиної країни, ніж конкуруючі питомі правителі. Таким чином, Макіавеллі поставив у філософії і історії питання про співвідношення моральних норм і політичної доцільності [9]. Автор ідеї про загальний військовий обов'язок - в трактаті «Про військове мистецтво» закликав до переходу від найманої до набираемой за призовом з громадян держави армії.

Результаты (украинский) 3:

Історично Макіавеллі зробив obeisance тонким є об'єднаної громадянської партії, стверджує, що в основі політичної поведінки базується на вартості і силу, а політика повинна спиратися на силою, а не з моралі,