Украинские земли в конце XVIII века

Украинские земли в конце XVIII века

После успешного завершения русско-турецкой войны (1768-1774 гг), когда отпала необходимость в Запорожской Сечи, Екатерина II решает ликвидировать последний оплот украинской вольницы и защитника прав и свобод Украине. С ликвидацией Запорожья 1775 царское правительство провело реорганизацию административного устройства Украины. В 1782 г. была ликвидирована полково-сотенный строй Левобережной Украине и создан Малороссийское генерал-губернаторство, в состав которого вошли три наместничества - Киевское, Черниговское и Новгород-Северское. Местное управление также реорганизовывалось за общеимперским образцу: в губернских городах создавались наместническое правления, судебные палаты уголовных и гражданских дел, губернский магистрат т.д. В каждом из уездов, на которые разделялись наместничества, действовала подобная система управления. Все вновь созданные органы местного управления действовали на основе общеимперского законодательства

В 1783 г. была ликвидирована левобережные казацкие полки и создано 10 регулярных кавалерийских полков (с 1784 г. переименованы в карабинерськи). Казацкая старшина получила чины русской армии. Казаки, которые не пошли в карабинеров, были превращены в казенных земледельцев и должны были давать рекрутов в карабинерських полков. Вследствие этого украинское казачество было ликвидировано как состояние

Правовое положение других сословий украинского общества были приведены в соответствие с общеимперских норм. В 1783 г. Екатерина II издала указ о введении в Украине крепостничества, а в 1785 г. - «Грамоту на права, вольности и преимущества благородного российского дворянства», которая уравнивала украинскую старшину в правах с российским дворянством.

результате ликвидации Запорожской Сечи и русско-турецких войн 1768-1774 гг и 1788-1791 гг Россия стала обладательницей огромных территорий на юге. Чрезвычайная плодородие причерноморских степей обещала в будущем большие прибыли и делала Юг привлекательным для освоения из всех регионов, вошедших в состав России в XVIII веке

После разрушения Запорожской Сечи рядовых казаков, проживавших в старых казацких слободах, превратили в военных поселенцев. Российское правительство призывало всех желающих переселяться на эти земли. Иностранцы получали денежную помощь. До 1784 г. на новых землях было роздано 4470302 десятин земли преимущественно немцам, а также болгарам, румынам, венграм, сербам, грекам и россиянам

После ликвидации Новой Сечи ее земли были включены в состав Азовской и Новороссийской губерний. Генерал-губернатором обеих губерний в 1776 г. был назначен князь Григорий Потемкин (1739-1791). В 1783 г. из двух губерний создали Екатеринославское наместничество, в которое вошел и Крым (Таврическая область). Потемкин сделал немало для освоения и упорядочения этих территорий. Была проведена перепись населения, составлены подробные карты, списки обладателей земли. Чтобы ускорить заселение, Потемкин ввел порядок, по которому помещик должен был обеспечить в течение 10 лет переселения сюда крестьян в соотношении на 60 десятин одно крестьянское хозяйство. Максимальный надел для помещиков определялся в 12 тысяч десятин. Также Потемкин запретил возвращать из этих земель крестьян-беглецов.

В это же время началась и разработка полезных ископаемых региона - руды и каменного угля

Одновременно с хозяйственным освоением края с появилось немало новых городов. Такие города как Елисаветград (современный Кировоград), Новомиргород и Новоархангельск выросли на месте крепостей, заложенных в 40-50-е гг на территории Новой Сербии. Александровск (ныне Запорожье) возник на основе укрепления, построенного в 1770-1771 гг для Днепровской оборонительной линии. На месте казацкой слободы Половицы в 1776 г. началось строительство Екатеринослава (современный Днепропетровск). Для греков, которых российское правительство заставил переселиться из Крыма, на месте станицы Петровской в 1779 г. был основан Мариуполь. В 1788 г. в устье реки Ингул возник Николаев, где были созданы новые верфи мастерской. В 1795 г. на месте турецкой крепости Ени Дунай (Новый Дунай) в местности Хаджибей было начато строительство Одессы

1797 г., после отмены Екатеринославского наместничества, большая его территория вошла в состав Новороссийской губернии. За землями края закрепилось название Новороссия. Ее население состоянию на 1796 составляло 554 тыс. человек.

В хозяйстве Юга Украины в начале освоения новых земель преобладало овцеводство, а затем товарное производство зерновых, которые шли на экспорт. Новые порты стали основными во внешней торговле России. Таким образом из степного пограничья Юг Украины стал превращаться в житницу Европы и торговые ворота Российской империи, а впоследствии и на промышленную базу

конце ХVIII в. произошли изменения и на украинских землях, находившихся под властью Речи Посполитой. Во второй половине XVIII в. Речь Посполитая переживала упадок: фильваркова система хозяйствования и благородная анархия тормозили хозяйственное развитие страны, ослабляли ее перед внешней агрессией. Ослаблением Польши воспользовались соседние государства - Россия, Пруссия и Австрия. Их пугала возможность распространения через Польшу идей просвещения, а впоследствии и духа Французской революции, поэтому они планировали расчленить Польшу и расширить за счет ее территорий свои владения

В 1772 г. состоялся первый раздел Польши, в результате которого почти всю территорию Русского (без Холмской земли), Белзкого, западную часть Волынского и Подольского воеводств полу

Результаты (украинский) 1:

Українських землях наприкінці вісімнадцятого століття.После успешного завершения русско-турецкой войны (1768-1774 гг), когда отпала необходимость в Запорожской Сечи, Екатерина II решает ликвидировать последний оплот украинской вольницы и защитника прав и свобод Украине. С ликвидацией Запорожья 1775 царское правительство провело реорганизацию административного устройства Украины. В 1782 г. была ликвидирована полково-сотенный строй Левобережной Украине и создан Малороссийское генерал-губернаторство, в состав которого вошли три наместничества - Киевское, Черниговское и Новгород-Северское. Местное управление также реорганизовывалось за общеимперским образцу: в губернских городах создавались наместническое правления, судебные палаты уголовных и гражданских дел, губернский магистрат т.д. В каждом из уездов, на которые разделялись наместничества, действовала подобная система управления. Все вновь созданные органы местного управления действовали на основе общеимперского законодательстваУ 1783 році ліворуч було ліквідованих козацьких полків і створив 10 регулярні кавалерії полків (з 1784 році перейменований karabinerski р.). Офіцери козацьке отримав звання російської армії. Козаки, які не пішов на карабінерів були перетворився держави фермерів і повинен був дати новобранців karabinerskih полків. Як наслідок, було скасовано українського козацтва, як державаПравове становище садиби українського суспільства були приведені у відповідність з нормами всієї імперії. У 1783 році, Катерина II видав указ про введення в Україні кріпосного права і у 1785-"інструмент на прав, свобод та переваги благородного російського дворянства, яке коміка рівні українських офіцерів у правах російського дворянства.в результаті ліквідації Запорізької Січі та російсько-турецької війни 1768-1774 і 1788-1791 Gg Росія стала власником переважна райони на півдні. Надзвичайних родючості причорноморських степів обіцяв великі прибутки на майбутнє і зробив півдні привабливою для розвитку всіх регіонів, формування частиною Росії, в 18 століттіПісля руйнування Січі запорізькі рядовій козаків, старі козацьке slobodah, була перетворена військових поселенців. Російський уряд закликали всіх, щоб перемістити на цих землях. Іноземців отримувати фінансову допомогу. Поки 1784 нові землі були поширені серед 4,470,302 акрів землі здебільшого німцями і болгар, румуни, угорці, сербів, греків і росіянПосле ликвидации Новой Сечи ее земли были включены в состав Азовской и Новороссийской губерний. Генерал-губернатором обеих губерний в 1776 г. был назначен князь Григорий Потемкин (1739-1791). В 1783 г. из двух губерний создали Екатеринославское наместничество, в которое вошел и Крым (Таврическая область). Потемкин сделал немало для освоения и упорядочения этих территорий. Была проведена перепись населения, составлены подробные карты, списки обладателей земли. Чтобы ускорить заселение, Потемкин ввел порядок, по которому помещик должен был обеспечить в течение 10 лет переселения сюда крестьян в соотношении на 60 десятин одно крестьянское хозяйство. Максимальный надел для помещиков определялся в 12 тысяч десятин. Также Потемкин запретил возвращать из этих земель крестьян-беглецов.У той же час почав і гірська області рудних і вугільнихОдновременно с хозяйственным освоением края с появилось немало новых городов. Такие города как Елисаветград (современный Кировоград), Новомиргород и Новоархангельск выросли на месте крепостей, заложенных в 40-50-е гг на территории Новой Сербии. Александровск (ныне Запорожье) возник на основе укрепления, построенного в 1770-1771 гг для Днепровской оборонительной линии. На месте казацкой слободы Половицы в 1776 г. началось строительство Екатеринослава (современный Днепропетровск). Для греков, которых российское правительство заставил переселиться из Крыма, на месте станицы Петровской в 1779 г. был основан Мариуполь. В 1788 г. в устье реки Ингул возник Николаев, где были созданы новые верфи мастерской. В 1795 г. на месте турецкой крепости Ени Дунай (Новый Дунай) в местности Хаджибей было начато строительство Одессы1797 г., после отмены Екатеринославского наместничества, большая его территория вошла в состав Новороссийской губернии. За землями края закрепилось название Новороссия. Ее население состоянию на 1796 составляло 554 тыс. человек.В хозяйстве Юга Украины в начале освоения новых земель преобладало овцеводство, а затем товарное производство зерновых, которые шли на экспорт. Новые порты стали основными во внешней торговле России. Таким образом из степного пограничья Юг Украины стал превращаться в житницу Европы и торговые ворота Российской империи, а впоследствии и на промышленную базуконце ХVIII в. произошли изменения и на украинских землях, находившихся под властью Речи Посполитой. Во второй половине XVIII в. Речь Посполитая переживала упадок: фильваркова система хозяйствования и благородная анархия тормозили хозяйственное развитие страны, ослабляли ее перед внешней агрессией. Ослаблением Польши воспользовались соседние государства - Россия, Пруссия и Австрия. Их пугала возможность распространения через Польшу идей просвещения, а впоследствии и духа Французской революции, поэтому они планировали расчленить Польшу и расширить за счет ее территорий свои владенияВ 1772 г. состоялся первый раздел Польши, в результате которого почти всю территорию Русского (без Холмской земли), Белзкого, западную часть Волынского и Подольского воеводств полу

Результаты (украинский) 2:

Українські землі наприкінці XVIII століття Після успішного завершення російсько-турецької війни (1768-1774 рр), коли відпала необхідність у Запорозькій Січі, Катерина II вирішує ліквідувати останній оплот української вольниці і захисника прав і свобод України. З ліквідацією Запоріжжя 1775 царський уряд провів реорганізацію адміністративного устрою України. У 1782 р була ліквідована полково-сотенний устрій Лівобережної України і створений Малоросійське генерал-губернаторство, до складу якого увійшли три намісництва - Київське, Чернігівське і Новгород-Сіверське. Місцеве управління також реорганізовувалося за загальноімперським зразком: в губернських містах створювалися намісницьке правління, судові палати кримінальних і цивільних справ, губернський магістрат т.д. У кожному з повітів, на які поділялися намісництва, діяла подібна система управління. Всі новостворені органи місцевого управління діяли на основі загальноімперського законодавства У 1783 р була ліквідована лівобережні козацькі полки і створено 10 регулярних кавалерійських полків (з 1784 р перейменовані в карабінерські). Козацька старшина отримала чини російської армії. Козаки, які не пішли в карабінерів, були перетворені на казенних хліборобів і повинні були давати рекрутів в карабінерськіх полків. Внаслідок цього українське козацтво було ліквідовано як стан Правове становище інших станів українського суспільства були приведені у відповідність з загальноімперських норм. У 1783 р Катерина II видала указ про введення в Україні кріпацтва, а в 1785 р - «Грамоту на права, вольності і переваги благородного російського дворянства», яка зрівнювала українську старшину в правах з російським дворянством. Результаті ліквідації Запорізької Січі і російсько- турецьких воєн 1768-1774 рр і 1788-1791 рр Росія стала володаркою величезних територій на півдні. Надзвичайна родючість причорноморських степів обіцяла в майбутньому великі прибутки і робила Південь привабливим для освоєння з усіх регіонів, які увійшли до складу Росії в XVIII столітті Після зруйнування Запорізької Січі рядових козаків, що проживали в старих козацьких слободах, перетворили на військових поселенців. Російський уряд закликало всіх бажаючих переселятися на ці землі. Іноземці отримували грошову допомогу. До 1784 року на нових землях було роздано 4470302 десятин землі переважно німцям, а також болгарам, румунам, угорцям, сербам, грекам і росіянам Після ліквідації Нової Січі її землі були включені до складу Азовської та Новоросійської губерній. Генерал-губернатором обох губерній в 1776 р був призначений князь Григорій Потьомкін (1739-1791). У 1783 р з двох губерній створили Катеринославське намісництво, до якого увійшов і Крим (Таврійська область). Потьомкін зробив чимало для освоєння та упорядкування цих територій. Було проведено перепис населення, складені докладні карти, списки володарів землі. Щоб прискорити заселення, Потьомкін ввів порядок, за яким поміщик мав забезпечити протягом 10 років переселення сюди селян у співвідношенні на 60 десятин одне селянське господарство. Максимальний надів для поміщиків визначався в 12000 десятин. Також Потьомкін заборонив повертати з цих земель селян-втікачів. В цей же час почалася і розробка корисних копалин регіону - руди і кам'яного вугілля Одночасно з господарським освоєнням краю з з'явилося чимало нових міст. Такі міста як Єлисаветград (сучасний Кіровоград), Новомиргород і Новоархангельськ виросли на місці фортець, закладених у 40-50-і рр на території Нової Сербії. Олександрівськ (нині Запоріжжя) виник на основі укріплення, побудованого в 1770-1771 рр для Дніпровської оборонної лінії. На місці козацької слободи Половиці в 1776 р почалося будівництво Катеринослава (сучасний Дніпропетровськ). Для греків, яких російський уряд змусив переселитися з Криму, на місці станиці Петровської в 1779 р був заснований Маріуполь. У 1788 р в гирлі річки Інгул виник Миколаїв, де були створені нові верфі майстерні. У 1795 р на місці турецької фортеці Єні Дунай (Новий Дунай) в місцевості Хаджибей було розпочато будівництво Одеси 1797, після скасування Катеринославського намісництва, більша його територія увійшла до складу Новоросійської губернії. За землями краю закріпилася назва Новоросія. Її населення станом на один тисячі сімсот дев'яносто шість становило 554 тис. Чоловік. У господарстві Півдня України на початку освоєння нових земель переважало вівчарство, а потім товарне виробництво зернових, які йшли на експорт. Нові порти стали основними у зовнішній торгівлі Росії. Таким чином зі степового пограниччя Південь України став перетворюватися на житницю Європи і торгові ворота Російської імперії, а згодом і на промислову базу кінці ХVIII ст. відбулися зміни і на українських землях, що перебували під владою Речі Посполитої. У другій половині XVIII ст. Річ Посполита переживала занепад: фільваркова система господарювання та шляхетська анархія гальмували господарський розвиток країни, послаблювали її перед зовнішньою агресією. Ослабленням Польщі скористалися сусідні держави - ​​Росія, Прусія та Австрія. Їх лякала можливість поширення через Польщу ідей освіти, а згодом і духу Французької революції, тому вони планували розчленувати Польщу і розширити за рахунок її територій свої володіння У 1772 р відбувся перший поділ Польщі, в результаті якого майже всю територію Руського (без Холмської землі) , Белзького, західну частину Волинського та Подільського воєводств підлозі

Результаты (украинский) 3:

На українських землях у кінці XIX століття

після успішної російської турецької війни (1768-1774 роках розмістилися перші gg), коли він вже не було необхідності в Запоріжжі було відмінне воїни,Катерина II прийме рішення щодо ліквідації останній оплот українських шалений царя замовлень і захисник прав і свобод. З ліквідацією DSS 1775 після Жовтневої революції уряд має реформувати адміністративної одиниці України.