31 мая. После того как мою щеку пер

31 мая. После того как мою щеку перевязали я уснул в вагоне. Проснувшись, я увидел, что поезд все еще стоит. Но заглянув щель, я увидел, что мы находимся на станции Всполье. Нам дали суп и хлеб. Вскоре мы прибыли на станцию и город Данилов. После получасовой остановки мы прибыли на одну из станций Ярославской области. Щека невыносимо болит. По советам стариков, тетя Айше замесила тесто с медом и приложила к щеке.
-Нужно часик потерпеть, будет больно, рана откроется, но потом все пройдет.- сказала она.
Не прошло и полутора часа, и рана действительно открылась, вышло много гноя. Я будто снова родился. Тут я услышал два выстрела. Мне сказали, что два солдата после раздора выстрелили друг в друга и оба умерли на месте. Сегодня все было хорошо. Нам дали вдоволь наесться и напиться. Ночью мы проехали город Галич, а наутро прибыли на станцию Мантурово (Костромская область).
1-2-июня. Погода мерзкая, туман, дождь моросит. Эта станция – маленькое, невзрачное место. Вокруг грязь. Мы удивились тому, что тротуары, места, где ходят люди, были застелены древесиной.
Щека уже не болит. После 14 дней изнурительной дороги нас, по-моему, хотят оставить здесь. Вскоре по приказу какого-то начальника мы вышли из вагонов. Не прошло и получаса к вагону начали подъезжать машины и повозки. Людей разделили на три группы. Ближе к полудню нам дали обед. Мы попали в разные села с односельчанами, поэтому здесь мы с семьей присоединились к ним. Они стояли в очереди перед загонами животных. С родственниками меня разлучили и увели куда-то, пока не знаю куда.
Принесли еду, но только суп из соленой капусты без мяса и картошки. Через некоторое время приехали солдаты, они забрали меня и таких, как я, болеющих. Нас привезли на перевязку. Затем мы прошли дезинфекцию в банях, наши вещи забрали и под горячей водой очистили от вшей, вернули обратно. Несмотря на то, что на дворе стоял июнь месяц, погода была прохладная, даже мерзкая. Шел не дождь, а снег, он падал хлопьями. Мы уже давно забыли, что такое картошка, фасоль, перец, помидоры, пшеница. Я не знаю, что будет дальше. У меня бессонница. Семья большая, а у самих ни еды, ни денег. Я очень переживаю. Вокруг мало животных. Лошадей и повозок нет. Кругом нищета. Нам даже не дают самим приготовить еду, очень нервничают и начинают ругать нас. А все здания построены из одного слоя дерева. Такое я увидел впервые и очень удивился. Ни садов, ни деревьев. А для того, чтобы что-то посадить в земле, нужно сделать лунку, заполнить ее.

Результаты (украинский) 1:

31 травня. Після моєї щоки перев'язана я заснув в машині. Коли я прокинувся, я побачив, що поїзд все ще стояв. Але дивіться, я побачив, що ми були на станції Vspol′e. Ми давали хліб і суп. Незабаром ми прибули на станції і місто Данилов. Після півгодини зупинки ми прибули на одній зі станцій Ярославській області. Нестерпний біль щоку. За порадою людей похилого віку тітка користувач Ayşe замісити тісто з медом і зроблені щоку. -Потрібно почекайте годину, буде боляче відкриває рану, але потім все йде. "сказала вона.В менш ніж один і пів години і рана, відкрита дійсно вийшли багато гною. Я ніби заново народився. Потім я почув два постріли. Мені сказали, що два солдати після того, як розбрат розстріляний один одного і обидва помер на місці. Сьогодні все було добре. Ми отримали багато їсти та пити. Вночі ми їздили Місто Галич, і наступного ранку прибув на станцію Manturovo (Костромська обл.).1-2-Червень. Погода мерзенна, туман, дощ drizzles. Ця станція є невеликий, непоказний місце. Навколо бруду. Ми були здивовані, що тротуарів, місцях, де люди йдуть, було покрито лісом.Щоку вже не болить. Після 14 днів виснажливої дороги нами, на мій погляд, хочете залишити тут. Незабаром за наказом будь-який головний ми отримали автомобілі. Ледве за півгодини до автомобіля став рушійною легкових і вантажних вагонів. Люди були розділені на три групи. Близько полудня, ми отримали обід. Ми отримали в різних селах з жителями, так що тут ми знаходимося, з родиною приєднався до них. Вони стояли в черзі перед огородження тварин. З родичами вибрав мене і прийняті десь, я не знаю, де.Принесли еду, но только суп из соленой капусты без мяса и картошки. Через некоторое время приехали солдаты, они забрали меня и таких, как я, болеющих. Нас привезли на перевязку. Затем мы прошли дезинфекцию в банях, наши вещи забрали и под горячей водой очистили от вшей, вернули обратно. Несмотря на то, что на дворе стоял июнь месяц, погода была прохладная, даже мерзкая. Шел не дождь, а снег, он падал хлопьями. Мы уже давно забыли, что такое картошка, фасоль, перец, помидоры, пшеница. Я не знаю, что будет дальше. У меня бессонница. Семья большая, а у самих ни еды, ни денег. Я очень переживаю. Вокруг мало животных. Лошадей и повозок нет. Кругом нищета. Нам даже не дают самим приготовить еду, очень нервничают и начинают ругать нас. А все здания построены из одного слоя дерева. Такое я увидел впервые и очень удивился. Ни садов, ни деревьев. А для того, чтобы что-то посадить в земле, нужно сделать лунку, заполнить ее.

Результаты (украинский) 2:

31 травня. Після того як мою щоку перев'язали я заснув у вагоні. Прокинувшись, я побачив, що поїзд все ще стоїть. Але заглянувши щілину, я побачив, що ми знаходимося на станції Вспол'ї. Нам дали суп і хліб. Незабаром ми прибули на станцію і місто Данилів. Після півгодинної зупинки ми прибули на одну із станцій Ярославській області. Щека нестерпно болить. За порадами строків, тітка Айше замісила тісто з медом і приклала до щоки.
-Потрібно Годинку потерпіти, буде боляче, рана відкриється, але потім все пройдет.- сказала вона.
Не минуло й півтора години, і рана дійсно відкрилася, вийшло багато гною. Я ніби знову народився. Тут я почув два постріли. Мені сказали, що два солдати після розбрату вистрілили один в одного і обидва померли на місці. Сьогодні все було добре. Нам дали вдосталь наїстися і напитися. Вночі ми проїхали місто Галич, а на ранок прибули на станцію Мантурово (Костромська область).
1-2-червня. Погода мерзенна, туман, дощ мрячить. Ця станція - маленьке, непоказне місце. Навколо бруд. Ми здивувалися тому, що тротуари, місця, де ходять люди, були застелені деревиною.
Щека вже не болить. Після 14 днів виснажливої ​​дороги нас, по-моєму, хочуть залишити тут. Незабаром за наказом якогось начальника ми вийшли з вагонів. Не минуло й півгодини до вагона почали під'їжджати машини і вози. Людей розділили на три групи. Ближче до полудня нам дали обід. Ми потрапили в різні села з односельцями, тому тут ми з родиною приєдналися до них. Вони стояли в черзі перед загонами тварин. З родичами мене розлучили і відвели кудись, поки не знаю куди.
Принесли їжу, але тільки суп з солоної капусти без м'яса і картоплі. Через деякий час приїхали солдати, вони забрали мене і таких, як я, які хворіють. Нас привезли на перев'язку. Потім ми пройшли дезінфекцію в лазнях, наші речі забрали і під гарячою водою очистили від вошей, повернули назад. Незважаючи на те, що на дворі стояв червень місяць, погода була прохолодна, навіть мерзенна. Йшов не дощ, а сніг, він падав пластівцями. Ми вже давно забули, що таке картопля, квасоля, перець, помідори, пшениця. Я не знаю, що буде далі. В мене безсоння. Сім'я велика, а у самих ні їжі, ні грошей. Я дуже переживаю. Навколо мало тварин. Коней і возів немає. Кругом убогість. Нам навіть не дають самим приготувати їжу, дуже нервують і починають лаяти нас. А всі будівлі побудовані з одного шару дерева. Таке я побачив уперше і дуже здивувався. Ні садів, ні дерев. А для того, щоб щось посадити в землі, потрібно зробити лунку, заповнити її.

Результаты (украинский) 3:

31 Травня. Після мого щелепи свінг прокинулась я в вагон. Прокинувся, я побачив, що тренувати ще. Але під отвір, я побачив, що ми на станції архімандрит інок Закхей. Ми маємо суп і хліб.