Благодаря всеобщей глобализации в с

Благодаря всеобщей глобализации в современном мире границы между государствами становятся всё тоньше и тоньше. Так, российский литературный рынок сейчас полон книг зарубежных авторов: перевод стирает языковой барьер.
Несмотря на всю пользу перевода, не обходится без «подводных камней». Не секрет, что многие авторы используют каламбуры, «играют словами» и различными языковыми особенностями, добиваясь более яркого эстетического эффекта или дополняя образы персонажей и картину мира своих книг. Одним из случаев такой «игры слов» являются «говорящие имена».
Смысловое («говорящее») имя — это вид тропа, в некоторой степени равнозначный метафоре и сравнению и используемый в стилистических целях для характеристики персонажа. Автор может создавать «Говорящие» имена для различных целей, которые будут подробно рассмотрены ниже, и опираясь в своем словотворчестве на существующие в ономастике традиции и модели [1, с. 160—161]
Искусственное формирование «говорящих» имён и фамилий из различных самостоятельных слов или их частей также является одним из подвидов каламбура и может служить для создания сатирического или юмористического эффекта.
Говорящие имена широко используются в художественной литературе для создания более яркого художественного образа. Однако возникает вопрос: все ли имена собственные, обладающие семантическим значением, следует относить к говорящим? Семантическим значением обладает подавляющее большинство имен собственных, но у одних оно забыто и в настоящем времени не воспринимается без объяснения (Нил, Касьян, Пётр), а у других лежит на поверхности, легко улавливается (рус. Кузнецов, болг. Ковачев, укр. Коваленко), у третьих же полностью совпадает с соответствующими нарицательными (англ. Smith — “кузнец”, Bucket — “ведро”, нем. Richter — “судья”, Schmied — “кузнец”). Однако в контексте даже самые необычные фамилии быстро начинают восприниматься как нарицательные (такие, как Иванов, Фёдоров) [2, с. 216].
Д.И. Ермолович в своей книге “Имена собственные на стыке языков и культур” пишет о следующих случаях неговорящих прозвищ: американский адмирал У. Холси, отличавшийся мягким характером, получил прозвище Bull из-за ошибки журналиста, который, печатая на пишущей машинке его имя Bill, нажал вместо i на соседнюю литеру u; леди Эдит Ситуэлл с детства сохранила за собой кличку Dish — так когда-то выговаривал её имя младший брат. Лежащие в основе вышеупомянутых прозвищ образы никак не характеризуют их носителей. Кроме того, у довольно большой группы прозвищ отсутствует мотивация или внутренняя форма (чаще всего это отфамильные прозвища типа Coop от Cooper). Функция таких прозвищ не в том, чтобы охарактеризовать человека, а просто в использовании нестандартного способа именования [3, с. 88—89].
Существуют различные принципы, на которых может быть основана образность «говорящего имени». Так, например, персонажи романа Диккенса «Записки Пиквикского клуба» характеризуются своими именами лишь косвенно, ассоциативно: одного из них — мечтательного, преданного поэзии героя зовут Snodgrass (букв. «гладенький, аккуратный газон»), что может косвенно характеризовать его поэзию, т. е. его имя построено на ассоциации по сходству; второй — слишком впечатлительный и влюбчивый, носит имя Tupman (tup — кастрированный баран), т. е. его имя построено на ассоциации по контрасту; третий — трусливый и неловкий охотник и спортсмен назван Winkle (букв. «морская улитка»), где одновременно отражены две ассоциации: по сходству — трусливый и неловкий как морская улитка, — и по контрасту: охотник и спортсмен — морская улитка [5].
Также «говорящее» имя может отражать внешние черты персонажа. Так, в книгах Терри Пратчетта, относящихся к серии «Поский мир», есть герой по имени Carrot Ironfoundersson — в официальном русском переводе Моркоу Железобетоннсон. Имя Carrot объясняется в тексте следующим образом: герой получил его не столько из-за своих рыжих волос, сколько из-за формы тела: он был шести футов ростом и примерно столько же в плечах.
Кроме того, в именах и вымышленных названиях могут встречаться аллюзии на другие литературные произведения, географические объекты, события или личностей. В упомянутой выше серии книг «Плоский мир» Т. Пратчетта имя персонажа Cazanunda (пер. Казанунда) — явная отсылка к имени Джакомо Казановы, итальянского авантюриста, известного «женского обольстителя», карикатурой на которого и является персонаж.
Такое многообразие смыслов, к

Результаты (украинский) 1:

Завдяки універсальний глобалізації в сучасному світі стає все кордону між державами тонше і тонше. Таким чином, російський ринок літературних сповнена тепер книги закордонних авторів: Переклад розмиває мовний бар'єр.Незважаючи на користь перекладу не є без підводних каменів. Це не секрет, що багато авторів за допомогою каламбурів, «гри слів» і різні мовні функції, досягнення кращого ефекту на естетичний або доповнюючі образи персонажів і картина світу в своїх книгах. Один з випадків такого "слово Ігри", "виступаючи імена".Семантична ("кажу") назва є добрим сліду в деякій мірі еквівалентний метафори і порівняння і що використовується для стилістичних характеристиках характер. Автор може створити "говорити" імена для різних цілей, які будуть обговорюватися в деталях нижче, і малюнок в його творчий працює існуючих в ономастика традиції і моделі [1, п. 160-161]In vitro формування "говорити" імена та імена різні незалежні словах або їх частин також є одним з підвидів каламбур і може бути використаний для створення сатиричного або гумористичний ефект.Мовець імена широко використовуються в фантастики для створення більш яскраві художнього образу. Однак, виникає питання: всіх власних імен, що володіють семантичне значення мають призначатися говорити? Семантичне значення має переважна більшість імен, але деякі забули і в даний час не було прийнято без пояснення причин (Ніл, Касьян, Пітер), і лежить на поверхні, легко захопили (Кузнєцов, болгарський Kovachev укр. Коваленко), на третьому повністю збігається з відповідними здоровий іменники (англ. Сміт є "Смоленко", відро — "ківш". Ріхтер є "суддя" Schmied — "Смоленко"). Однак, в контексті навіть самі незвичайні імена швидко починають сприйматися як загальноприйнята іменники (наприклад, Іванов, Федоров) [2, п. 216].Д Yermolovich у своїй книзі "власні імена на перехресті мов і культур," пише таких випадках-говорити псевдоніми: американський адмірал w. Halsey надзвичайно м'який характер, отримав прізвисько Bull помилка журналіста хто, друкарська машинка, ввівши його ім'я Білл, замість цього я натиснув на наступний лист u; Леді Шартьє оскільки дитинства зберіг прізвисько блюдо — так колись догану її ім'я молодшим братом. Вище зображення псевдоніми, які лежать в основі не характеризують їх носіїв. Крім того, досить велика група псевдоніми відсутня мотивації або внутрішня форма (найбільш часто otfamil′nye псевдоніми введіть Coop Купер). Функція таких псевдоніми є не для того, щоб описати людину, а просто використовувати нестандартний метод іменування [3, п. 88-89].Існують різні принципи, які можуть бути на основі знімки "спікер. Наприклад, герої роману Діккенс 'Піквікського' характеризується своїми іменами лише опосередковано, асоціативних: одним з них є ім'я героя мрійлива, відданого поезії Snodgrass (букв. "gladen′kij, акуратний газон"), який може побічно характеризують його поезії, тобто його ім'ям будується на Асоціації за подібністю; другий занадто вразливе і любовні, носить ім'я Tupman (Тюпський є кастрованих чоловічого овець), тобто його ім'ям побудований на Асоціації навпаки; третє — боягузливий і незграбним мисливець і спортсмен, названий Winkle (букв. "Морська равлик"), де обидва відображено два асоціацій: за подібністю, funky і незграбним як морська равлик і на відміну: мисливець і спортсмен — морська равлик [5]."Говорити" назва може відображати зовнішніх риси характеру. Так, в Террі Пратчетт книги, що відносяться до серії «Poskij мир», є героєм названий морква Ironfoundersson є офіційним російський переклад Morkou Železobetonnson. Ім'я морква описано в розділі текст наступним чином: герой отримав його не стільки через його руде волосся, скільки форму тіла: він був шести футів високий і про те ж саме в плечах.Крім того, імена і вигаданих титули може бути натяки на інші літературні твори, географічні об'єкти, події або особистостей. У вищезгаданих книга серії "Discworld" т. Пратчетт характер Cazanunda (Kazanunda Lane) звуть явне посилання на ім'я Джакомо Казанова, італійський авантюрист знаменитий жіночий спокусника ", карикатура якого характеру.Це розмаїття смислів, до

Результаты (украинский) 2:

Завдяки загальної глобалізації в сучасному світі кордону між державами стають все тонше і тонше. Так, російський літературний ринок зараз повний книг зарубіжних авторів: переклад стирає мовний бар'єр.
Незважаючи на всю користь перекладу, не обходиться без «підводних каменів». Не секрет, що багато авторів використовують каламбури, «грають словами» і різними мовними особливостями, домагаючись більш яскравого естетичного ефекту або доповнюючи образи персонажів і картину світу своїх книг. Одним з випадків такої «гри слів» є «говорять імена».
Смислове ( «говорить») ім'я - це вид тропа, в деякій мірі рівнозначний метафорі і порівнянню і використовуваний в стилістичних цілях для характеристики персонажа. Автор може створювати «Ті, що говорять» імена для різних цілей, про які йтиме мова нижче, і спираючись в своєму словотворчестве на існуючі в ономастики традиції і моделі [1, с. 160-161]
Штучне формування «говорять» імен і прізвищ з різних самостійних слів або їх частин також є одним з підвидів каламбуру і може служити для створення сатиричного або гумористичного ефекту.
Ті, що говорять імена широко використовуються в художній літературі для створення більш яскравого художнього образу. Однак виникає питання: чи всі імена власні, що володіють семантичним значенням, слід відносити до промовистою? Семантичним значенням володіє переважна більшість назв, але у одних воно забуте і в теперішньому часі не сприймається без пояснення (Ніл, Касьян, Петро), а у інших лежить на поверхні, легко вловлюється (рус. Кузнєцов, болг. Ковачев, укр. Коваленко ), у третіх же повністю збігається з відповідними загальними (англ. Smith - "коваль", Bucket - "відро", ньому. Richter - "суддя", Schmied - "коваль"). Однак в контексті навіть самі незвичайні прізвища швидко починають сприйматися як загальні (такі, як Іванов, Федоров) [2, с. 216].
Д.І. Єрмолович в своїй книзі "Імена власні на стику мов і культур" пише про наступні випадки неговорящіх прізвиськ: американський адмірал У. Холси, який відрізнявся м'яким характером, отримав прізвисько Bull через помилку журналіста, який, друкуючи на друкарській машинці його ім'я Bill, натиснув замість i на сусідню літеру u; леді Едіт Сітуелл з дитинства зберегла за собою кличку Dish - так колись вимовляв її ім'я молодший брат. Що лежать в основі вищезгаданих прізвиськ образи ніяк не характеризують їх носіїв. Крім того, у досить великої групи прізвиськ відсутня мотивація або внутрішня форма (найчастіше це отфамільние прізвиська типу Coop від Cooper). Функція таких прізвиськ не в тому, щоб охарактеризувати людину, а просто у використанні нестандартного способу іменування [3, с. 88-89].
Існують різні принципи, на яких може бути заснована образність «говорить імені». Так, наприклад, персонажі роману Діккенса «Записки Піквікського клубу» характеризуються своїми іменами лише побічно, асоціативно: одного з них - мрійливого, відданого поезії героя звуть Snodgrass (букв. «Гладенький, акуратний газон»), що може побічно характеризувати його поезію, т . е. його ім'я побудовано на асоціації за подібністю; другий - занадто вразливий і велелюбний, носить ім'я Tupman (tup - кастрований баран), т. е. його ім'я побудовано на асоціації за контрастом; третій - боягузливий і незграбний мисливець і спортсмен названий Winkle (букв. «морська равлик»), де одночасно відображені дві асоціації: за подібністю - боягузливий і незграбний як морська равлик, - і за контрастом: мисливець і спортсмен - морська равлик [5].
також «говорить» ім'я може відображати зовнішні риси персонажа. Так, в книгах Террі Пратчетта, що відносяться до серії «ПОСК світ», є герой на ім'я Carrot Ironfoundersson - в офіційному російською перекладі Моркоу Железобетоннсон. Ім'я Carrot пояснюється в тексті таким чином: герой отримав їх стільки через своїх рудого волосся, скільки через форми тіла: він був шести футів зростанням і приблизно стільки ж в плечах.
Крім того, в іменах і вигаданих назвах можуть зустрічатися алюзії на інші літературні твори, географічні об'єкти, події або особистостей. У згаданій вище серії книг «Плоский світ» Т. Пратчетта ім'я персонажа Cazanunda (пров. Казанунда) - явна відсилання до імені Джакомо Казанови, італійського авантюриста, відомого «жіночого спокусника», карикатурою на якого і є персонаж.
Таке різноманіття смислів, до