Литературным языком называют истори

Литературным языком называют исторически сложившуюся высшую (образцовую обработанную) форму национального языка обладающую богатым лексическим фондом упорядоченной грамматической структурой и развитой системой стилей. Сближаясь на разных этапах своего развития то с книжно-письменной то с разговорно-устной формой речи, литературный язык никогда не был чем-то искусственным и совершенно чужим народному языку. В то же время между ними нельзя ставить знак равенства.
Литераторному языку присущи особые свойства. Среди его основных признаков выделяются следующие 1) наличие обязательных определенных норм (правил) словоупотребления ударения произношения и т.п. 2) стремление к устойчивости к сохранению общекультурного наследства и литературно-книжных традиций 3) приспособленность не только для обозначения всей суммы знаний накопленной человечеством но и для осуществления отвлеченного логического мышления 4) стилистическое богатство заключающееся в обилии функционально оправданных вариантных и синонимических средств что позволяет достигать наиболее эфективного выражения мысли в различных речевых ситуациях. (Из книги Горбачевича Л.С. “Нормы современного русского языка”).

Результаты (украинский) 1:

Літературній мові, відомий як історично висока (зразковий оброблені) формувати національну мову з багатим лексичний фонд впорядковане граматичними і розроблена система стилів. Зближення на різних етапах його розвитку з книги написання з усній формі мовлення, розмовно, літературною мовою ніколи не щось штучні й зовсім чужа народного мови. В той же час між ними неможливо поставити знак рівності. Литераторному языку присущи особые свойства. Среди его основных признаков выделяются следующие 1) наличие обязательных определенных норм (правил) словоупотребления ударения произношения и т.п. 2) стремление к устойчивости к сохранению общекультурного наследства и литературно-книжных традиций 3) приспособленность не только для обозначения всей суммы знаний накопленной человечеством но и для осуществления отвлеченного логического мышления 4) стилистическое богатство заключающееся в обилии функционально оправданных вариантных и синонимических средств что позволяет достигать наиболее эфективного выражения мысли в различных речевых ситуациях. (Из книги Горбачевича Л.С. “Нормы современного русского языка”).

Результаты (украинский) 2:

Літературною мовою називають історично сформовану вищу (зразкову оброблену) форму національної мови володіє багатим лексичним фондом впорядкованої граматичної структурою і розвиненою системою стилів. Зближуючись на різних етапах свого розвитку то з книжково-письмовій то з розмовно-усною формою мови, літературна мова ніколи не був чимось штучним і абсолютно чужим народної мови. У той же час між ними не можна ставити знак рівності.
Літераторному мови притаманні особливі властивості. Серед його основних ознак виділяються наступні 1) наявність обов'язкових певних норм (правил) слововживання наголоси вимови і т.п. 2) прагнення до стійкості до збереження загальнокультурного спадщини та літературно-книжкових традицій 3) пристосованість не тільки для позначення всієї суми знань накопиченої людством але і для здійснення абстрактного логічного мислення 4) стилістичне багатство полягає в достатку функціонально виправданих варіантних і синонімічних засобів що дозволяє досягати найбільш ефективного вираження думки в різних мовних ситуаціях. (З книги Горбачевіча Л.С. "Норми сучасної російської мови").