Сказка «Маленький принц» – галерея

Сказка «Маленький принц» – галерея образов, возникающих в мозгу зрелого человека, размышляющего о прожитой жизни. Она начинается с возвращения в мир детства.

Противоречия, борьба человека и окружающего его общества решены здесь иными средствами, чем в предыдущих произведениях. Отсюда ощущение чего-то нового, необычного для творчества писателя, хотя, строго говоря, почти все основные образы «Маленького принца» содержатся уже в третьей главе «Южного почтового», там, где говорится о детстве Берни.

Написанные в традиции романтической философской сказки образы глубоко символичны. Образы именно символичны, так как можно только угадывать, что хотел сказать автор, и трактовать каждый образ в зависимости от личного восприятия. Основными образами-символами являются Маленький принц, Лис, Роза и пустыня. У Экзюпери существуют ключевые, любимые образы-символы.

Маленький принц – человечек, который был с очень маленькой планеты. Некоторые исследователи сравнивают Маленького принца с Задигом, героем философской сказки великого французского писателя Вольтера, который отправился на поиски счастья. Однако, говорят они, Сент-Экзюпери интересуют не секреты различных философских систем, а типы людей, воплощающих различные пороки.

Малыш деятелен и трудолюбив. Он каждое утро поливал Розу, беседовал с ней, прочищал находящиеся на его планете три вулкана, чтобы они давали больше тепла, выпалывал сорняки… И все же он чувствовал себя очень одиноким. В поисках друзей, в надежде обрести истинную любовь он и отправляется в свое путешествие по чужим мирам. Он ищет людей в бесконечной окружающей его пустыне, ибо в общении с ними надеется понять и себя самого и мир вокруг, приобрести опыт, которого ему так недоставало.

Маленький принц – это символ человека – странника во вселенной, ищущего скрытый смысл вещей и собственной жизни.

Однако трудно все же отказаться от мысли, что маленький принц-это сам Сент-Экс, Хотел или не хотел того автор, но лучше всего он как бы воплотил и охарактеризовал самого себя.

Образ пустыни развивается во всех книгах писателя. Самого Экзюпери неудержимо влечет пустыня – «я люблю пустыню». В пустыне летчик встречает Маленького принца. Пустыня казалась писателю особым миром, подобным небу. В пустыню он отправляется, как летчик в свой полет. Там нет «счетоводов и лавочников», там не действуют законы, регулирующие их существование. Человек в пустыне абсолютно свободен, он предоставлен самому себе, погружен в себя. В пустыне господствуют «силовые линии», вынуждающие человека, как и в полете, жить на пределе своих возможностей. Пустыня, как и небо, – полигон человеческого духа.

В пустыне человек познает цену жизни. Пустыня напоминает о «простых» истинах, об истине воды как источника жизни – напоминает о том, что человечество живет у колодцев. В пустыне познается человеческое братство, цена человека, давшего испить воды умирающему от жажды.

Пустыня – это символ духовной жажды. Она прекрасна, ибо в ней таятся родники, найти которые человеку помогает только сердце.

Маленький принц спросил у летчика: «…Знаешь, отчего хороша пустыня?» И сам же дал ответ: «Где-то в ней скрываются родники…» Колодец в пустыне, как еще одна ипостась образа-символа воды очень значим для Сент-Экзюпери.

Символ жизни – вода, утоляет жажду затерянных в песках людей, источник всего существующего на земле, пища и плоть каждого, та субстанция, которая дает возможность возрождения. В «Маленьком принце» Экзюпери наполнит этот символ глубоким философским содержанием. Первооснова жизни – вода, одна из вечных истин, непоколебимая вещь, обладающая великой мудростью. Обезвоженная пустыня – это символ мира, опустошенного войной, хаосом, разрушением, человеческой черствостью, завистью и эгоизмом. Это мир, в котором человек умирает от духовной жажды.

В древних летописях, поверьях и преданиях воду стерегли драконы, но пустыня Сент-Экзюпери может стеречь ее не хуже, чем драконы, она ее может спрятать так, что никто и никогда не найдет ее. Каждый человек сам властитель своих родников, источников своей души, но мы сами порой не можем их отыскать.

Истовая вера автора в существование скрытых родников придают финалу сказки-притчи жизнеутверждающее звучание. В повести заложен мощный созидательный момент, вера в улучшение и изменение несправедливого порядка вещей. Жизненные устремления героев находятся в гармонии с нравственным вселенским началом. В их слиянии смысл и общая направленность произведения.

Прообраз Розы тоже хорошо известен, это, безусловно, жена Экзюпери Консуэло – импульсивная латиноамериканка, которую друзья прозвали «маленьким сальвадорским вулканом».

Роза – это символ любви, красоты, женского начала. Маленький принц не сразу разглядел истинную внутреннюю сущность красоты. Но после разговора с Лисом ему открылась истина – красота лишь тогда становится прекрасной, когда она наполняется смыслом, содержанием. «Вы красивые, но пустые, – говорил Маленький принц земным розам. – Ради вас не захочешь умереть. Конечно, случайный прохожий, поглядев на мою розу, скажет, что она точно такая же, как вы. Но для меня она дороже всех вас…»

Внешне красивые, но пустые внутри розы не вызывают никаких чувств у ребенка-созерцателя. Они мертвы для него. Роза была капризна и обидчива, и малыш с ней совсем измучился. Но «зато она была так прекрасна, что дух захватывало!», и он прощал цветку его капризы.

Рассказывая историю о розе, маленький герой признается, что ничего тогда не понимал. «Надо было судить не по словам, а по делам. Она дарила мне свой

Результаты (украинский) 1:

Казка "Маленький принц"-галерея зображень, які відбуваються в мозку зріла людина, розмірковуючи про життя жив. Вона починається з поверненням у світ дитинства.Протиріччя людської боротьби і навколишні суспільства тут вирішена іншими засобами, ніж у попередніх робіт. Отже почуття щось нове, незвичайне для письменника, хоча, строго кажучи, майже всі великі зображення "Маленький принц" вже міститься в третій розділ «Південний пошта», де йдеться про дитинство Берні.Написана в традиціях романтичний філософської казки є значною мірою символічною зображеннями. Зображення є символічним, тому що користувач може тільки здогадуватися, що автор хотів сказати і ставитися до кожного зображення, в залежності від особистих сприйняття. Основні герої – зображення маленький Принц, Sly, Роза і пустелі. Exupery мають є ключем, улюбленими зображеннями та символів.Маленький принц а чоловік, який був з дуже невеликий планети. Деякі дослідники порівняти маленький Принц з Zadigom, герой філософська казка великий французький письменник Вольтер, хто вирушив на пошуки щастя. Однак, вони кажуть, Сент-Екзюпері не зацікавлені в таємниці різні філософські системи та типи людей реалізації різних пороків.Малюк і працьовиті. Він поливати щоранку Підннявся, розмовляв з нею, pročiŝal свою планету три вулкан дати більше тепла vypalyval бур'янів. І все ж він відчував дуже самотньо. У пошуках друзів, сподіваючись, щоб повернути true люблю його і направив в свій шлях через чужорідні світів. Він шукає людей в нескінченні пустелі навколо нього, тому що, що стосуються їх надії, щоб зрозуміти себе і навколишній світ, отримати досвід, що йому не вистачало.Маленький принц є символом людина незнайомець у Всесвіті шукає прихований зміст речей і власним життям.Тим не менш, було важко відмовитися від ще ідея, що маленький Принц, сам Санкт Ex, подобається чи не подобається те, що автор, але краще, що він втілив і охарактеризував себе.Пустеля зображення розвивається в усі книги письменника. На Екзюпері є чарівно веде пустелі-"я люблю пустелі. У пустелі пілот зустрічає маленький принц. Пустелі, здавалося, письменник особливий світ, схожий на небо. В пустелі надсиланням як випробувач під час його польоту. Існує немає "бухгалтерів та крамарів там не було законів, що регулюють їх існування. Люди в пустелі, абсолютно безкоштовно, він надав сам, занурений у себе. В пустелі переважають "Ley лінії", що змушують людини, як у польоті живуть. Пустелі, як небо є звалища людського духу.В пустыне человек познает цену жизни. Пустыня напоминает о «простых» истинах, об истине воды как источника жизни – напоминает о том, что человечество живет у колодцев. В пустыне познается человеческое братство, цена человека, давшего испить воды умирающему от жажды.Пустыня – это символ духовной жажды. Она прекрасна, ибо в ней таятся родники, найти которые человеку помогает только сердце.Маленький принц спросил у летчика: «…Знаешь, отчего хороша пустыня?» И сам же дал ответ: «Где-то в ней скрываются родники…» Колодец в пустыне, как еще одна ипостась образа-символа воды очень значим для Сент-Экзюпери.Символ жизни – вода, утоляет жажду затерянных в песках людей, источник всего существующего на земле, пища и плоть каждого, та субстанция, которая дает возможность возрождения. В «Маленьком принце» Экзюпери наполнит этот символ глубоким философским содержанием. Первооснова жизни – вода, одна из вечных истин, непоколебимая вещь, обладающая великой мудростью. Обезвоженная пустыня – это символ мира, опустошенного войной, хаосом, разрушением, человеческой черствостью, завистью и эгоизмом. Это мир, в котором человек умирает от духовной жажды.В древних летописях, поверьях и преданиях воду стерегли драконы, но пустыня Сент-Экзюпери может стеречь ее не хуже, чем драконы, она ее может спрятать так, что никто и никогда не найдет ее. Каждый человек сам властитель своих родников, источников своей души, но мы сами порой не можем их отыскать.Истовая вера автора в существование скрытых родников придают финалу сказки-притчи жизнеутверждающее звучание. В повести заложен мощный созидательный момент, вера в улучшение и изменение несправедливого порядка вещей. Жизненные устремления героев находятся в гармонии с нравственным вселенским началом. В их слиянии смысл и общая направленность произведения.Прообраз Розы тоже хорошо известен, это, безусловно, жена Экзюпери Консуэло – импульсивная латиноамериканка, которую друзья прозвали «маленьким сальвадорским вулканом».Роза – это символ любви, красоты, женского начала. Маленький принц не сразу разглядел истинную внутреннюю сущность красоты. Но после разговора с Лисом ему открылась истина – красота лишь тогда становится прекрасной, когда она наполняется смыслом, содержанием. «Вы красивые, но пустые, – говорил Маленький принц земным розам. – Ради вас не захочешь умереть. Конечно, случайный прохожий, поглядев на мою розу, скажет, что она точно такая же, как вы. Но для меня она дороже всех вас…»Внешне красивые, но пустые внутри розы не вызывают никаких чувств у ребенка-созерцателя. Они мертвы для него. Роза была капризна и обидчива, и малыш с ней совсем измучился. Но «зато она была так прекрасна, что дух захватывало!», и он прощал цветку его капризы.Рассказывая историю о розе, маленький герой признается, что ничего тогда не понимал. «Надо было судить не по словам, а по делам. Она дарила мне свой

Результаты (украинский) 2:

Казка «Маленький принц» - галерея образів, що виникають у мозку зрілої людини, роздумуючи про прожите життя. Вона починається з повернення в світ дитинства. Протиріччя, боротьба людини і навколишнього його суспільства вирішені тут іншими засобами, ніж в попередніх творах. Звідси відчуття чогось нового, незвичного для творчості письменника, хоча, строго кажучи, майже всі основні образи «Маленького принца» містяться вже в третьому розділі «Південного поштового», там, де йдеться про дитинство Берні. Написані в традиції романтичної філософської казки образи глибоко символічні. Образи саме символічні, так як можна тільки вгадувати, що хотів сказати автор, і трактувати кожен образ залежно від особистого сприйняття. Основними образами-символами є Маленький принц, Лис, Роза і пустеля. У Екзюпері існують ключові, улюблені образи-символи. Маленький принц - чоловічок, який був з дуже маленької планети. Деякі дослідники порівнюють Маленького принца з Задиг, героєм філософської казки великого французького письменника Вольтера, який відправився на пошуки щастя. Однак, кажуть вони, Сент-Екзюпері цікавлять не секрети різних філософських систем, а типи людей, що втілюють різні пороки. Малюк діяльний і працьовитий. Він щоранку поливав Розу, розмовляв з нею, прочищав знаходяться на його планеті три вулкана, щоб вони давали більше тепла, висапував бур'яни ... І все ж він відчував себе дуже самотнім. У пошуках друзів, в надії знайти справжню любов він і відправляється в свою подорож по чужих світах. Він шукає людей в нескінченній оточуючій пустелі, бо в спілкуванні з ними сподівається зрозуміти і себе самого і світ навколо, набути досвіду, якого йому так бракувало. Маленький принц - це символ людини - мандрівника у всесвіті, шукає прихований сенс речей і власного життя. Однак важко все ж відмовитися від думки, що маленький принц-це сам Сент-Екс, хотів чи не хотів того автор, але найкраще він як би втілив і охарактеризував самого себе. Образ пустелі розвивається у всіх книгах письменника. Самого Екзюпері нестримно тягне пустеля - «я люблю пустелю». У пустелі льотчик зустрічає Маленького принца. Пустеля здавалася письменнику особливим світом, подібним неба. В пустелю він відправляється, як льотчик в свій політ. Там немає «рахівників і крамарів», там не діють закони, що регулюють їх існування. Людина в пустелі абсолютно вільний, він наданий самому собі, занурений в себе. У пустелі панують «силові лінії», які примушують людину, як і в польоті, жити на межі своїх можливостей. Пустеля, як і небо, - полігон людського духу. У пустелі людина пізнає ціну життя. Пустеля нагадує про «простих» істинах, про істину води як джерела життя - нагадує про те, що людство живе у колодязів. У пустелі пізнається людське братерство, ціна людини, що дала випити води вмираючому від спраги. Пустеля - це символ духовної спраги. Вона прекрасна, бо в ній таяться джерела, знайти які людині допомагає тільки серце. Маленький принц запитав у льотчика: «... Знаєш, чому гарна пустеля?» І сам же відповів: «Десь у ній ховаються джерела ...» Криниця в пустелі , як ще одна іпостась образу-символу води дуже значущий для Сент-Екзюпері. Символ життя - вода, втамовує спрагу загублених в пісках людей, джерело всього існуючого на землі, їжа і плоть кожного, та субстанція, яка дає можливість відродження. У «Маленькому принці» Екзюпері наповнить цей символ глибоким філософським змістом. Першооснова життя - вода, одна з вічних істин, непохитна річ, що володіє великою мудрістю. Зневоднена пустеля - це символ миру, спустошеного війною, хаосом, руйнуванням, людської черствістю, заздрістю і егоїзмом. Це світ, в якому людина вмирає від духовної спраги. В стародавніх літописах, повір'ях і переказах воду стерегли дракони, але пустеля Сент-Екзюпері може стерегти її не гірше, ніж дракони, вона її може заховати так, що ніхто і ніколи не знайде її. Кожна людина сама володар своїх джерел, джерел своєї душі, але ми самі часом не можемо їх відшукати. Ревна віра автора в існування прихованих джерел надають фіналу казки-притчі життєстверджуюче звучання. У повісті закладений потужний творчий момент, віра в поліпшення і зміна несправедливого порядку речей. Життєві устремління героїв знаходяться в гармонії з моральним вселенським початком. В їх злитті сенс і загальна спрямованість твору. Прообраз Троянди теж добре відомий, це, безумовно, дружина Екзюпері Консуело - імпульсивна латиноамериканка, яку друзі прозвали «маленьким сальвадорським вулканом». Роза - це символ любові, краси, жіночого начала. Маленький принц не відразу розгледів справжню внутрішню сутність краси. Але після розмови з Лисом йому відкрилася істина - краса лише тоді стає прекрасним, коли вона наповнюється сенсом, змістом. «Ви гарні, але порожні, - говорив Маленький принц земним трояндам. - Заради вас не захочеш померти. Звичайно, випадковий перехожий, подивившись на мою троянду, скаже, що вона точно така ж, як ви. Але для мене вона дорожче всіх вас ... » Зовні красиві, але порожні всередині троянди не викликають ніяких почуттів у дитини-споглядальника. Вони мертві для нього. Роза була примхлива й уразлива, і малюк з нею зовсім змучився. Але «зате вона була така прекрасна, що дух захоплювало!», І він прощав квітки його примхи. Розповідаючи історію про троянді, маленький герой зізнається, що нічого тоді не розумів. «Треба було судити не за словами, а за справами. Вона дарувала мені свій