2.2. Экологическое сознание в антич

2.2. Экологическое сознание в античную эпоху
Античная цивилизация воздействует на природную среду в целях удовлетворения общественных потребностей. Усиливается стремление преодолеть стихийные силы природы, а это, естественно, приводит к возникновению науки, философии, гуманистического мировоззрения. Основной идеей первых философских учений, возникших в античном обществ, была идея единства всего бытия. Но сама природа воспринимается как целостная философская категория, а не как совокупность живых существ, предметов, каждый из которых заслуживает внимания и уважения. У Гомера и Гесиода природа оказывается включённой в процесс человеческой деятельности.
Для Гомера характерна высокая оценка труда, «бесчеловечность» дикой природы объясняется отсутствием облагораживающего природу человеческого труда – земледелия, ремёсел. Только труд может раскрыть кладовые природных богатств. Гесиод, пытаясь определить место человека в природе, видит в труде и справедливости главное отличие человека от животного, основной источник возникновенья общества. В его поэме «Теогония» боги охраняют порядок природы и общества, определяют закономерность смены времён года, а вместе с тем и поступков людей. Единый логос управляет всем в мире. Исполнение его является обязательным для всех[9].
В памяти «единого закона», логоса, обнаруживается один из принципов натуралистической этики: «жить согласно с природой», под которой уже понимается и природа самого человека. Признаком научного подхода становится в античную эпоху суждение о природе, рассматриваемой независимо от человека. Философы начинают выявлять и классифицировать особенности, отличающие человека и общественные отношения от природных явлений. Так, например, Демокрит различал большой и малый диакосмос, т.е. естественные законы природы, нарушение которых грозит человеку гибелью, и законы, установленные людьми, нарушение которых при отдельном стечении обстоятельств остаётся безнаказанным. Платон объявил знание о природе неистинным знанием, по его мнению, лишь знание о бестелесном, вечном, неизменном бытии может быть истинным. В такой характерной для античности «отстранённости» от живой природы, что не чуждо известного высокомерия, можно усмотреть истоки наступления на природу как на объект не только исследования, но и преобразования в выгодном для человека направлении[2].
В античном, рабовладельческом обществе обычными формами массовых развлечений были гладиаторские бои и травля диких животных. Грандиозные по тем временам масштабы истребления животных при травле или боях с гладиаторами – бестиариями отвечали вкусам всех слоёв общества. Видели ли античные мыслители изменения экологического фона, воздействовал ли он на их ценностную ориентацию и научные представления? Несомненно, античным учёным принадлежат первые попытки выявления степени влияния природной среды на человека. Аристотель, Гиппократ, Ксенофонт, Геродот объясняли воздействием природных условий физические и психические особенности разных народов. Но у всех этих мыслителей природа существует, скорее, как фон, условие жизни, а не как часть самой жизни[8].

1.3. Экологическое сознание в эпоху Средневековья
Философия эпохи средневековья в иерархии ценностей центральное место отводит богу. Христианская мораль сосредотачивает всё внимание на отношении к богу, который создал весь мир. Один из виднейших представителей средневекового богословия – Августин блаженный считал, что бог расположил всё благодаря своей мудрости согласно «естественным местам», имеющим различную ценность. В этом ряду человек стоит выше животных, поскольку он является разумным существом. Такое расположение должно существовать в силу порядка природы, установленного богом.
Христианство поместило человека в центр мироздания в борьбе с языческим анимизмом, поклонением духам природных сил христианство лишило природу той самостоятельности, какую она имела в прежние эпохи. Извлечение нравственных уроков из созерцания природы основывались на том, что любая часть мира есть творение и дар одного бога, законы природы и законы общества имеют единый источник.
Прямым следствием «универализующего» подхода к природным и социальным явлениям стало распространение сферы действия морально-правовых установлений на животных. Яркий пример этому – многочисленные судебные процессы против домашних и диких животных, проводившиеся в средневековой Европе вплоть до ХVIII в. Конечно, христианство ставит человека в центр мироздания, а животных – на самый низ вселенской иерархии тварей, предметов и явлений.
Христианство направляло все помыслы человека к богу, который в отличие от богов античной мифологии уже не принадлежит природе, а находится вне её, господствует над ней. Чтобы получить от природы необходимые блага, человек средневековья взывал не к ней самой, а к «владыке миров»[10].
Эпоха Возрождения поставила человека в центр мироздания не просто в качестве «венца творения», а как творца, замещающего бога и соперничающего с ним. Собственная деятельность, человеческая активность,

Результаты (украинский) 1:

2.2. екологічної свідомості в давнинуАнтичної цивілізації впливає природного середовища відповідно до соціальних потреб. Підкріплюється бажання подолати природні сили природи, і це, звичайно, призводить до науки, філософія, гуманістичного світогляду. Основна ідея перший філософські доктрини, що виникли у древніх товариства було ідея єдності за все в даний час. Але самої природи сприймається як узгоджену філософські категорії, а не як колекція істот, об'єктів, кожен з яких заслуговує на увагу і повагу. Гомер і Гесіод природи виявляється, повинні бути включені в процесі людської діяльності.Гомер високий бал працювати, "нелюдськості" через брак дикої природи oblagorazhivajushhego людського праці-сільського господарства, ремесел. Єдиний праці можна відкрити підвали природних багатств. ГЕСІОД, намагаючись визначити місце людини в природі, вважає, що праці і справедливості Головна відмінність між людиною і твариною, головним джерелом vozniknoven'ja суспільства. У його поему "Theogony" богів, охороняє орден природи та суспільства визначити візерунок зміна сезонів і дії людей. Одномісний логотип управляє все в світі. Відповідність є обов'язковим для всіх [9].На згадку про "єдиного закон" логотип знайшов один з принципів натуралістичного етика: "життя відповідно до природи", які розуміють і характер людини, сам. Знак наукові підході стає в давнину судження про природу, вважається незалежно від людини. Філософи починають ідентифікувати і класифікувати особливості, які відрізняють людини та зв'язків з громадськістю з природних явищ. Так, наприклад, Демокріт розрізняти великих і малих diakosmos, природних законів природи, порушення якої може зіткнутися втрату людина і закон людей, порушення якої в окремий набір обставин залишається безкарним. Платон оголошений пізнання природи нереальний знань, на його думку, лише знання втілитися, вічне, незміненому існування може бути правдою. Ця характеристика античності "otstranjonnosti" від дикої природи, який не чуже знаменитий зарозумілість ви бачите походження нападу на природу як об'єкт не лише дослідження, але також перетворення в напрямку сприятливих для людини [2].В старовину раба Холдинг суспільства масового форми розваги були гладіаторські бойової і цькування диких тварин. Грандіозний на часовій шкалі винищення тварина цькування або бої з гладіаторів bestiarijami зустрітися з смаки всіх шарах суспільства. Стародавні мислителів змінювали екологічного фону, чи він працював на їх моральний орієнтації та навчальних досягнень? Без сумніву, стародавні вчені належать перші спроби визначити ступінь впливу природного середовища на людину. Аристотель, Гіппократ, Ксенофон Геродот віднести до впливу природних умовах фізичного і психічного характеристик різних народів. Але всі ці мислителів природи існує більш як фон, умови життя а не частиною життя [8].1.3. екологічної свідомості в середні століттяФілософія середньовіччя в центральне місце ієрархії насущні приділяє Богу. Християнська мораль фокусування всю увагу по відношенню до Бога, який створив весь світ. Один з найвизначніших представників середньовічних богослов'я Августин Аврелій вірили, що Бог організував все завдяки його мудрість, відповідно до "природного" місця з новим значенням. Чоловік стоїть над тваринами, тому що це розумно істота. Це місце має бути в порядку сили природи, встановлений Богом.Християнство покласти людину в центр Всесвіту в боротьбі з язичницьких анімізм, поклонятися духів природні сили природи християнства, позбавлений автономії, що він був у попередні епохи. Екстракт моральних уроки від споглядання характер був заснований на тому, що будь-якої частини світу є створення і дар один Бог, закони природи і закон суспільства мати одного джерела.Прямим наслідком "univeralizujushhego" підхід до природних і соціальних явищ став продовженням моральні і правові положення про тварин. Яскравим прикладом цього є численні випробувань вітчизняних і диких тварин у середньовічній Європі до 18 ст. звичайно, християнство місцях люди в центрі Всесвіту і тварин на самому низу католицької ієрархії істот, об'єктів і явищ.Християнство направив всі думки людини до Бога, що на відміну від богами стародавньої міфології вже не належить до природи, є поза нею, домінує. Щоб отримати від природи необхідних переваг, люди середньовіччя зробив не по собі, але "Господу світів» [10].Відродження покласти людину в центр Всесвіту, не просто "Вінець творіння", а Бога-Творця і замінити sopernichajushhego з ним. Власної роботи, людської діяльності,

Результаты (украинский) 2:

2.2. Екологічна свідомість в античну епоху
Антична цивілізація впливає на природне середовище з метою задоволення суспільних потреб. Посилюється прагнення подолати стихійні сили природи, а це, природно, призводить до виникнення науки, філософії, гуманістичного світогляду. Основною ідеєю перших філософських вчень, що виникли в античному товариств, була ідея єдності всього буття. Але сама природа сприймається як цілісна філософська категорія, а не як сукупність живих істот, предметів, кожен з яких заслуговує на увагу і повагу. У Гомера і Гесіода природа виявляється включеною в процес людської діяльності.
Для Гомера характерна висока оцінка праці, «нелюдськість» дикої природи пояснюється відсутністю облагораживающего природу людської праці - землеробства, ремесел. Тільки праця може розкрити комори природних багатств. Гесіод, намагаючись визначити місце людини в природі, бачить у праці і справедливості головна відмінність людини від тварини, основне джерело возникновенья суспільства. У його поемі «Теогонія» боги охороняють порядок природи і суспільства, визначають закономірність зміни пір року, а разом з тим і вчинків людей. Єдиний логос керує всім в світі. Виконання його є обов'язковим для всіх [9].
У пам'яті «єдиного закону», логосу, виявляється один з принципів натуралістичної етики: «жити згідно з природою», під якою вже розуміється і природа самої людини. Ознакою наукового підходу стає в античну епоху судження про природу, що розглядається незалежно від людини. Філософи починають виявляти і класифікувати особливості, що відрізняють людину і суспільні відносини від природних явищ. Так, наприклад, Демокріт розрізняв великий і малий діакосмос, тобто природні закони природи, порушення яких загрожує людині загибеллю, і закони, встановлені людьми, порушення яких при окремому збігу обставин залишається безкарним. Платон оголосив знання про природу неістинним знанням, на його думку, лише знання про безтілесному, вічному, незмінному бутті може бути істинним. У такій характерною для античності «відстороненості» від живої природи, що не чуже відомого зарозумілості, можна угледіти витоки настання на природу як на об'єкт не тільки дослідження, але і перетворення в вигідному для людини напрямку [2].
В античному, рабовласницькому суспільстві звичайними формами масових розваг були гладіаторські бої і цькування диких тварин. Грандіозні на ті часи масштаби винищення тварин при цькуванні або боях з гладіаторами - бестіаріями відповідали смакам всіх шарів суспільства. Чи бачили античні мислителі зміни екологічного фону, впливав він на їх ціннісну орієнтацію і наукові уявлення? Безсумнівно, античним вченим належать перші спроби виявлення ступеня впливу природного середовища на людину. Аристотель, Гіппократ, Ксенофонт, Геродот пояснювали впливом природних умов фізичні і психічні особливості різних народів. Але у всіх цих мислителів природа існує, швидше, як фон, умова життя, а не як частина самого життя [8].

1.3. Екологічна свідомість в епоху Середньовіччя
Філософія епохи середньовіччя в ієрархії цінностей центральне місце відводить богу. Християнська мораль зосереджує всю увагу на ставленні до богу, який створив весь світ. Один з найвизначніших представників середньовічного богослов'я - Августин Блаженний вважав, що бог розташував все завдяки своїй мудрості згідно «природних місць», які мають різну цінність. У цьому ряду людина стоїть вище тварин, оскільки він є розумною істотою. Таке розташування має існувати в силу порядку природи, встановленого богом.
Християнство помістило людини в центр світобудови в боротьбі з язичницьким анимизмом, поклонінням духам природних сил християнство позбавило природу тієї самостійності, яку вона мала в попередні епохи. Витяг моральних уроків з споглядання природи грунтувалися на тому, що будь-яка частина світу є творіння і дар одного бога, закони природи і закони суспільства мають єдине джерело.
Прямим наслідком «універалізующего» підходу до природних і соціальних явищ стало поширення сфери дії морально-правових встановлень на тварин. Яскравий приклад цьому - численні судові процеси проти домашніх і диких тварин, що проводилися в середньовічній Європі аж до ХVIII ст. Звичайно, християнство ставить людину в центр світобудови, а тварин - на самий низ вселенської ієрархії тварюк, предметів і явищ.
Християнство направляло всі помисли людини до Бога, який на відміну від богів античної міфології вже не належить природі, а знаходиться поза нею, панує над нею. Щоб отримати від природи необхідні блага, людина середньовіччя волав ні до неї самої, а до «владиці світів» [10].
Епоха Відродження поставила людину в центр всесвіту не просто в якості «вінця творіння», а як творця, що заміщує бога і змагається з ним. Власна діяльність, людська активність,

Результаты (украинский) 3:

2%%%%%