Всё более укрепляется в сознании со

Всё более укрепляется в сознании современников то что речь человека это лакмусовая бумажка его общей культуры что владение литературным языком составляет необходимый компонент образованности интеллигентности.
Литературным языком называют исторически сложившуюся высшую (образцовую обработанную) форму национального языка обладающую богатым лексическим фондом упорядоченной грамматической структурой и развитой системой стилей. Сближаясь на разных этапах своего развития то с книжно-письменной то с разговорно-устной формой речи, литературный язык никогда не был чем-то искусственным и совершенно чужим народному языку. В то же время между ними нельзя ставить знак равенства.
Литераторному языку присущи особые свойства. Среди его основных признаков выделяются следующие 1) наличие обязательных определенных норм (правил) словоупотребления ударения произношения и т.п. 2) стремление к устойчивости к сохранению общекультурного наследства и литературно-книжных традиций 3) приспособленность не только для обозначения всей суммы знаний накопленной человечеством но и для осуществления отвлеченного логического мышления 4) стилистическое богатство заключающееся в обилии функционально оправданных вариантных и синонимических средств что позволяет достигать наиболее эфективного выражения мысли в различных речевых ситуациях.

Результаты (украинский) 1:

Все більше і більше зміцнили у свідомості сучасників, що промови людини – лакмусовий його спільної культури, що володіння літературною мовою є необхідним компонентом освічених розвідки. Літературній мові, відомий як історично висока (зразковий оброблені) формувати національну мову з багатим лексичний фонд впорядковане граматичними і розроблена система стилів. Зближення на різних етапах його розвитку з книги написання з усній формі мовлення, розмовно, літературною мовою ніколи не щось штучні й зовсім чужа народного мови. В той же час між ними неможливо поставити знак рівності. Литераторному языку присущи особые свойства. Среди его основных признаков выделяются следующие 1) наличие обязательных определенных норм (правил) словоупотребления ударения произношения и т.п. 2) стремление к устойчивости к сохранению общекультурного наследства и литературно-книжных традиций 3) приспособленность не только для обозначения всей суммы знаний накопленной человечеством но и для осуществления отвлеченного логического мышления 4) стилистическое богатство заключающееся в обилии функционально оправданных вариантных и синонимических средств что позволяет достигать наиболее эфективного выражения мысли в различных речевых ситуациях.

Результаты (украинский) 2:

Все більше зміцнюється в свідомості сучасників то що мова людини це лакмусовий папірець його загальної культури що володіння літературною мовою складає необхідний компонент освіченості інтелігентності.
Літературною мовою називають історично сформовану вищу (зразкову оброблену) форму національної мови володіє багатим лексичним фондом впорядкованої граматичної структурою і розвиненою системою стилів . Зближуючись на різних етапах свого розвитку то з книжково-письмовій то з розмовно-усною формою мови, літературна мова ніколи не був чимось штучним і абсолютно чужим народної мови. У той же час між ними не можна ставити знак рівності.
Літераторному мови притаманні особливі властивості. Серед його основних ознак виділяються наступні 1) наявність обов'язкових певних норм (правил) слововживання наголоси вимови і т.п. 2) прагнення до стійкості до збереження загальнокультурного спадщини та літературно-книжкових традицій 3) пристосованість не тільки для позначення всієї суми знань накопиченої людством але і для здійснення абстрактного логічного мислення 4) стилістичне багатство полягає в достатку функціонально виправданих варіантних і синонімічних засобів що дозволяє досягати найбільш ефективного вираження думки в різних мовних ситуаціях.