«Да не понял ли нас читатель так, ч

«Да не понял ли нас читатель так, что спецпереселенцы были лишены гражданских прав?»

На этот ядовито-саркастический вопрос из книги «Архипелаг ГУЛАГ» ответил сам автор. Конечно, нет - как можно?
Правовой статус спецпереселенцев регулировался постановлением Совета Народных Комиссаров №35 от 8 января 1945 года.
Его первый пункт гласил, что «спецпереселенцы пользуются всеми правами граждан СССР, за исключением ограничений, предусмотренных настоящим Постановлением».
Согласно второму пункту постановления, «все трудоспособные спецпереселенцы обязаны заниматься общественно-полезным трудом. В этих целях местные Советы депутатов трудящихся по согласованию с органами НКВД организуют трудовое устройство спецпереселенцев в сельском хозяйстве, в промышленных предприятиях, на стройках, в хозяйственно-кооперативных организациях и учреждениях. За нарушение трудовой дисциплины спецпереселенцы привлекаются к ответственности в соответствии с существующими законами» .
Обратим внимание, что для всех остальных граждан по действовавшей на тот момент Конституции 1936 года провозглашалось право на труд, а вовсе не обязанность трудиться («граждане СССР имеют право на труд, то есть право на получение гарантированной работы с оплатой их труда в соответствии с его количеством и качеством»). Понятно, что «право» предполагает выбор, «обязанность» же заключает в себе очевидный императивный смысл. Безальтернативность тезиса – «спецпереселенцы обязаны заниматься общественно-полезным трудом» - налицо. И он в точности отражает истинное отношение власти к спецпереселенцам - как рабсиле, а не как равным гражданам (хотя формально высокое звание «гражданина Советского Союза» за ними сохранялось). Таким образом, постановление Совета Народных Комиссаров от 8 января 1945 года о спецпереселенцах с юридической точки зрения вступало в явное противоречие с Конституцией - Основным законом государства, и следовательно было антиконституционным решением. Впрочем, в свете современных - весьма обширных и доказательных - знаний о преступлениях сталинского режима - вести долгие беседы о конституционности и правах в сталинской Стране Советов с нашей стороны было бы по меньшей мере наивно.
Постановление СНК от 8 января 1945 года закрепляло ограничения в передвижении и надзорно-контролирующие функции спецкомендатур - административных органов власти в местах спецпоселений («спецпереселенцы не имеют права без разрешения коменданта спецкомендатуры НКВД отлучаться за пределы района расселения, обслуживаемого данной спецкомендатурой»). Спецпереселенцы - главы семей или лица, их заменявшие, обязаны были в 3-дневный срок сообщать в спецкомендатуру обо всех изменениях, происшедших в составе семьи (рождение ребенка, смерть члена семьи, побег и т.п.).

Результаты (украинский) 1:

"Так, ми розуміли, читач так що Радянського були позбавлені цивільних прав?"Цей отруйні саркастичний з книги сам автор "Архіпелаг ГУЛАГ" відповідь на запитання. Звичайно, не-як ви можете? Правовий статус поселенці керувала Постановою Ради Народних Комісарів УРСР № 35 від 8 січня 1945 року. Його перший абзац говорить, що "[Ради] користується всі права громадян Радянського Союзу, окрім обмежень, що передбачені в даний резолюції".Відповідно до другого пункту положення "всі працездатні Радянського зобов'язані брати участь у суспільно-корисної роботи. З цією метою місцевих рад народних депутатів, за погодженням НКВД організувати трудових пристрій поселенців в сільському господарстві, промисловості, будівництво, промислової та економічної співпраці організацій та установ. За порушення трудової дисципліни Радянського порушено кримінальну справу за існуючих законів.Зверніть увагу, що для всіх інших громадян, відповідно до Конституції в силі на той час 1936 року проголосив право на роботу, а не зобов'язання працювати ("Громадяни СРСР мають право на працю, тобто право на отримання гарантована робота з винагороди відповідно до кількості і якості"). Зрозуміло, що "правильний" вибір включає в себе "відповідальність" має на увазі ясно імперативного сенс. Незамінність дисертації-"[Ради] маєте обов'язок брати участь у суспільно-корисної роботи"-немає. І це точно відображає справжнє ставлення влади до specpereselencam-як rabsile, а не на рівних громадян (хоча формально високе звання "громадянин СРСР залишилися позаду них). Таким чином, рішення Ради Народних Комісарів УРСР від 8 січня 1945 specpereselencah з юридичної точки зору, було кричущим протиріччя з Конституцією основного закону держави і тому неконституційним рішення. Однак, у світлі сучасного дуже великий і показове знань про злочини сталінського режиму, щоб довгі розмови про конституційність і права в країні поради сталінських було б наївним щонайменше.SNK від 8 січня 1945 року визначено обмеження на рух і speckomendatur адміністративними органами нагляду та контролюючі функції в місцях specposelenij ("Радянського не мають право без дозволу коменданта в'язниці НКВД залишити поза зоною переселення, прийняв цей speckomendaturoj"). Радянські глави домогосподарства або осіб, замінивши, довелося на 3 дні повідомляти про всі зміни в складі сім'ї (народження дитини.), смерть члена сім'ї, бігти, д виправних закладів.

Результаты (украинский) 2:

«Та не зрозумів чи нас читач так, що спецпереселенці були позбавлені громадянських прав?» На цей отруйно-саркастичне питання з книги «Архіпелаг ГУЛАГ» відповів сам автор. Звичайно, немає - якомога? Правовий статус спецпереселенців регулювався постановою Ради Народних Комісарів №35 від 8 січня 1945 року. Його перший пункт був такий, що «спецпереселенці користуються всіма правами громадян СРСР, за винятком обмежень, передбачених цією Постановою». Згідно з другим пунктом постанови , «всі працездатні спецпереселенці зобов'язані займатися суспільно-корисною працею. У цих цілях місцеві Ради депутатів трудящих за погодженням з органами НКВС організовують трудове влаштування спецпереселенців в сільському господарстві, в промислових підприємствах, на будівництвах, у господарсько-кооперативних організаціях і установах. За порушення трудової дисципліни спецпереселенці притягуються до відповідальності у відповідності з існуючими законами ». Звернемо увагу, що для всіх інших громадян за діяла на той момент Конституції 1936 проголошувалося право на працю, а зовсім не обов'язок трудитися (« громадяни СРСР мають право на працю, тобто право на одержання гарантованої роботи з оплатою їх праці відповідно до її кількості та якості »). Зрозуміло, що «право» передбачає вибір, «обов'язок» ж містить в собі очевидний імперативний сенс. Безальтернативність тези - «спецпереселенці зобов'язані займатися суспільно-корисною працею» - у наявності. І він в точності відображає справжнє ставлення влади до спецпереселенцам - як робсилі, а не як рівним громадянам (хоча формально високе звання «громадянина Радянського Союзу» за ними зберігалося). Таким чином, постанова Ради Народних Комісарів від 8 січня 1945 про спецпереселенців з юридичної точки зору вступало в явне протиріччя з Конституцією - Основним законом держави, і отже було антиконституційним рішенням. Втім, у світлі сучасних - вельми обширних і доказових - знань про злочини сталінського режиму - вести довгі бесіди про конституційність і правах у сталінській Країні Рад з нашого боку було б щонайменше наївно. Постанова РНК від 8 січня 1945 закріплювало обмеження в пересуванні і наглядово-контролюючі функції спецкомендатур - адміністративних органів влади в місцях спецпоселень («спецпереселенці не мають права без дозволу коменданта спецкомендатури НКВС відлучатися за межі району розселення, обслуговується даної спецкомендатур»). Спецпереселенці - глави сімей або особи, які їх замінюють, зобов'язані були в 3-денний термін повідомляти в спецкомендатур про всі зміни, що відбулися у складі сім'ї (народження дитини, смерть члена сім'ї, втечу і т.п.).

Результаты (украинский) 3:

"Так не зрозуміти, чи не маємо reader так, що Ingushs були прав? 'Господи на цьому officinal форм-саркастическии питання з книги 'ГУЛАГУ архіпелагу" відповів на сам автор. Звичайно, не існує - як тільки ви можете?
Правовий статус депортованих під час колективізації буде змінено на підставі постанови ради народних комісарів № 35 від 8 січня 1945 року.
Його першому пункті б таким, що 'Ingushs користувалися всі права громадян на СРСР,За винятком обмежень, які надаються для в подарунок розпорядження' .
Згідно з другим пунктом, 'всі працездатних Ingushs були зобов'язана займатися соціально-корисну для країни діяльність.У місцевих радах депутатів працівників-мігрантів за погодженням з людьми, які організовують праці пристрій депортованих під час колективізації в сільському господарстві, промисловості, будівництві,Побутова та спільних установ та організацій. За порушення трудової дисципліни Ingushs притягнути до відповідальності згідно з існуючими законами'.
 увагу,Що для всіх інших громадян сили в момент Конституції 1936 року, було проголошено право працювати, а не на себе зобов'язання до роботи ( 'громадян СРСР мають право на роботу,Тобто, право на отримання гарантованого роботи з оплати праці у відповідності до кількості та якості" ). Цілком очевидно, що "праворуч" передбачає вибір,"Збір" же висновок очевидний імперативного почуття. Паростки дисертації - "Ingushs були зобов'язана займатися соціально-корисну для країни діяльність" - є.І він точно відображає реальне ставлення до спецпереселенцам - як рабсиле, а не як рівні громадян (хоча формально високого звання "громадянином Радянського Союзу' для них збереглися). Таким чином,Постанова ради народних комісарів від 8 січня 1945 року на спецпереселенцах з юридичної точки зору займається очевидні протиріччя з Конституції, Основний Закон держави,І тому була неконституційне рішення. Втім,У світлі сучасних - дуже великий і доказової - знання про злочини сталінського режиму - довгі розмови про конституційність і права в цьому тирана країни рад на нашому боці було б принаймні
НСОЗ з 8 січня 1945 року обмеження на рух і яскравий бонус-контрольних функцій психологи - адміністративні органи в цій сфері ( 'Ingushs не мають праваДозволу командир точності незалежності працює поза зоною переселення,Обслуговував цього спецкомендатурои" ). Ingushs - главою сім'ї або особи, їх заменявшие, були потрібні в 3-денний термін повідомити про так генетично неспроможний виправдати всі зміни,Що відбулися в склад сім'ї (у зв'язку з народженням дитини, смерті члена родини, втекти, і т.д. ) .