Все те, кто пережил эти годы, с осо

Все те, кто пережил эти годы, с особой благодарностью вспоминают матерей, которые в отсутствие мужей – отцов преимущественно больших семейств, поистине героически боролись за жизнь детей.
Вспоминает Айше Сеитмуратова: «Чтобы прокормить детей, мать вынуждена была продавать на базаре вещи. Как-то раз она ничего не смогла продать. Вдруг к ней подошел старик и предложил в обмен на ведро джугары (мука из проса) отдать ее бархатное платье. Не задумываясь, мама сняла платье и осталась в одной рубашке. Мы должны быть благодарны нашим матерям, которые сами не ели, но сохранили жизнь детям. Если бы Тихий океан был чернильницей, то его бы не хватило, чтобы описать трагедию нашего народа» .
Адиле Эмирова спустя годы с болью напишет: «Мама! Как она боролась за нашу жизнь! Выросшая в крестьянской семье, с детства работавшая на земле, она с первых же дней жизни на новом месте завела огород. Она научилась варить нам кашу из недозрелых кукурузных зерен. Из картофельных очистков пекла горьковатые на вкус черные лепешечки. По ночам ходила поливать огород: вода на полив распределялась по очереди, часто со скандалами и драками, а ночью было легче взять воду - провести ее из центрального арыка на свой участок. Работала на износ, не жалея себя. И раньше всех ушла из жизни» …

Результаты (украинский) 1:

Всі ті, хто пережив ті роки, з особливу подяку, пам'ятайте матерів, які, за відсутності батьків, чоловіки-в основному багатодітних сімей по-справжньому героїчно боролися за життя дітей. Користувач Ayşe Seitmuratova пам'ятає: "годувати дітей, матері був змушений продати на базар речі. Після того, як вона не зміг продати що-небудь. Раптом вона була підійшли старий чоловік і запропонував в обмін на відро з džugary елементів (борошно з проса) дають Оксамитові сукні. Без вагань мама видалити її сукня і залишився в одному сорочку. Ми повинні бути вдячні для наших мам, які самі не їдять, але врятував життя дітей. Якщо Тихого океану була фарби, вона не буде достатньо, щоб описати трагедія наших людей."Adeela Emirov років з болем писав: мама! Як вона боролися за нашого життя! Народився в селянській родині, з дитинства, які працювали на землі, це з перших днів життя в нове місце роботи город. Вона дізналася готувати нас каша кукурудзи незрілі ядер. Від Слайсери для порціонної пастуші гіркуватий смак чорний lepešečki. Вночі поїхав приметайте город: води для зрошення був поширений по черзі, часто з скандалів і бійки, але вночі легше було взяти воду, щоб утримувати його від Центрального канал у вашому районі. Працював на знос, не шкодуючи себе. І перш ніж кожен пішов з життя...

Результаты (украинский) 2:

Всі ті, хто пережив ці роки, з особливою вдячністю згадують матерів, які за відсутності мужів - отців переважно великих сімейств, воістину героїчно боролися за життя дітей.
Згадує Айше Сеітмуратова: «Щоб прогодувати дітей, мати змушена була продавати на базарі речі. Якось раз вона нічого не змогла продати. Раптом до неї підійшов старий і запропонував в обмін на відро джугари (борошно з проса) віддати її оксамитове плаття. Не замислюючись, мама зняла сукню і залишилася в одній сорочці. Ми повинні бути вдячні нашим матерям, які самі не їли, але зберегли життя дітям. Якби Тихий океан був чорнильницею, то його б не вистачило, щоб описати трагедію нашого народу ».
Адиле Емірова через роки з болем напише:« Мама! Як вона боролася за наше життя! Виросла в селянській родині, з дитинства працювала на землі, вона з перших же днів життя на новому місці завела город. Вона навчилася варити нам кашу з недозрілих кукурудзяних зерен. З картопляного лушпиння пекла гіркуваті на смак чорні лепешечки. Ночами ходила поливати город: вода на полив розподілялася по черзі, часто зі скандалами і бійками, а вночі було легше взяти воду - провести її з центрального арика на свою ділянку. Працювала на знос, не шкодуючи себе. І раніше всіх пішла з життя »...

Результаты (украинский) 3:

Усі ті, які зазнали тих років, з особливою вдячністю згадую матерів, які, за відсутності чоловіки, батьки переважно багатодітних сімей, по-справжньому героїчно боровся за життя дітей.
Ayse Сеитмуратова згадує: "нагодувати дітей, мама змушений був продати свіжі речі. Наприклад, у той час, коли вона не змогла продати.Раптом старого звернулися до нас і запропонував, щоб в обмін на відро джугары (борошно з просо) вони Pricked його до сукні. Не соромтеся, мама була виведена плаття і залишився в одній майці. Ми повинні бути вдячні нашим матерям,Що в себе не EFI, але врятувати життя дітей. Якщо у тихому океані був чернильницеи, він не було б достатньо, щоб описати трагедія наших народів".
Дорогих Эмирова після багатьох років з болем автентичності: 'Мамо!Як вона боровся за життя! Піднялася на сім'ї у сільському господарстві, у дітей працював на землі, вона з перших днів свого життя на новому місці гастроном саду. Вона навчила нас готувати печінки багатоквіткова рядок з кукурудзяних зерен.Картопляні fritter очистков пекла горьковатые на смак чорний лепешечки. На ніч вона пішла hurling грязі кішок: вода в калюжу було розподілено на черзі, часто скандалами і відсторонені,А вночі буде легше брати воду - провести його від центрального відповідно до їх площі. Працювала на знос, не шкодуючи себе. І до всіх відсторонився від життя" ...