Угроза ирокезов продолжала быть гла

Угроза ирокезов продолжала быть главной помехой расширения колонии. История Новой Франции насчитывает много случаев героического поведения солдат, поселенцев и миссионеров в течение этой долгой партизанской войны на окраинах колонии. В 1660 году Адам Доллард де Орме повел небольшой отряд на встречу войску ирокезов, которое намеревалось уничтожить поселение в Монреале. Когда индейцы посчитали людские потери, которые им принесла встреча с таким небольшим количеством французов, они оставили свои планы уничтожения колонии. В 1692 году четырнадцатилетняя Мари-Маделин де Верчер вместе с пятью другими колонистами защищала форт ее отца от ирокезов-мародеров до тех пор, пока не прибыла подмога.

Сеньор и поселенец
Феодальная система обработки и владения землей, которая уже довольно давно существовала во Франции, была принята и в колонии. Дворянам, в этом случае сеньорам, преподносились земли и титулы в обмен на клятву верности королю и обещание поддержать его во время войны. Сеньор в свою очередь распределял право на работу на его земле своим вассалам, или поселенцам. Взамен, поселенцы были обязаны ежегодно работать на сеньора сколько-то дней, а также молоть свое зерно на мельнице сеньора.

В недостаточно заселенной Новой Франции поселенцы приветствовали факт, что сеньор был обязан построить мельницу. Военной обязанности не существовало, за исключением защиты от индейцев. Денег было немного, да и тратить их было негде; налоги приняли форму платежей в натуральном выражении — птицей и другими продуктами. Эти обязанности едва ли были в тягость поселенцам. Сеньоры были заинтересованы в том, чтобы их поселенцы оставались фермерами, поэтому земли предоставлялось каждому столько, сколько он мог обработать.

Губернатор, интендант и епископ
Как и во Франции, в колонии не существовало правительства, хотя бы отдаленно напоминающего демократию. Главным человеком в колонии был губернатор, которого назначал король. Исполняя свои обязанности, он чувствовал больше ответственности перед королем Франции, а не перед людьми, которыми он управлял.

Другая ветвь французской власти была основана в Канаде в 1665 году с назначением интенданта, главные обязанности которого были напрямую связаны с финансовыми делами колонии и исполнением правосудия. Однако, для того, чтобы разжечь вражду и зависть между губернатором и интендантом, существовало много сфер деятельности, где их полномочия пересекались.

Жан Талон, который прибыл в Новую Францию в качестве интенданта в 1665 году, привнес быстрое расширение колонии. Он поощрял развитие сельского хозяйства, торговли, ремесел и стимулировал приток иммигрантов. Под его руководством была проведена первая перепись населения в 1666 году, которая насчитала 3215 человек. К тому времени англичане контролировали десять колоний на атлантическом побережье к югу от Канады, а также они значительно превосходили Новую Францию по количеству колонистов.

В 1672 году герцог Луи де Фронтенак прибыл в колонию в качестве губернатора. Он построил форт на месте сегодняшнего Кингстона, а также заставил ирокезов заключить с колонистами перемирие. Он руководил серией крупных экспедиций внутрь материка. Среди особо значимых экспедиций того времени можно отметить те, которые были проведены Луи Жолле, отцом Жаком Маркеттом и Рене Кавелье. К 1682 году, однако, неурядицы между Фронтенаком и интендантом, стали настолько серьезными, что король отозвал полномочия и того, и другого.

Фронтенака опять назначили губернатором в 1689 году, сразу после того, как началась новая война между Францией и Англией. Он принес войну и в колонии, отправляя экспедиции против поселенцев на юге в середине зимы. Когда сэр Уильям Фипс привел английскую военную флотилию вверх по течению до Квебека в 1690 году, старый вредный французский губернатор наотрез отказался сдать колонию.

В 1674 году, с повышением викария Франсуа Ксавье де Лавал-Монморенси в ранг епископа, был создан новый могущественный институт в Новой Франции. Лавал организовал приходскую систему в колониях, а также основал Квебекскую Семинарию для подготовки новых священников. Он ушел на покой в 1684 году но провел последние двадцать лет своей жизни в семинарии, которую он основал.

Результаты (украинский) 1:

Загрозою ірокезів продовжує бути основною перешкодою для розширення колонії. Історію нової Франції підраховує багато випадків героїчні поведінку солдатів, поселенців і місіонери під час тривалого партизанську війну на периферії колонії. У цьому році 1660, Адам Dollard лиману, де Orme під керівництвом невеликим загоном зустрітися ірокезів армії, що намір знищити поселення в Монреалі. Коли індіанці відчули втрати, вони заробили зустріч з невеликого числа Французька, вони відмовилися від свої плани по знищенню колонії. У в 1692 році чотирнадцять річна Марі-Мадлен de Verčer, а також п'ять інших поселенців захищено Форт її батька з ірокезами Мародери, поки допомогу прибули.Сеньйор і поселенецьФеодальної системи обробки та права власності на землі, яка вже досить давно існували в Франції, було прийнято і в колонії. Вельмож, при цьому землю і були seniors титулів в обмін на клятву вірності до царя, так і обіцянку, щоб підтримати його під час війни. Seigneur в свою чергу розподіляються право працювати на своїй землі, щоб його васалами або поселенців. У свою чергу, поселенці були зобов'язані щорічно працювати на Господа через кілька днів і також молоти їх зерна млин синьйора.В недостаточно заселенной Новой Франции поселенцы приветствовали факт, что сеньор был обязан построить мельницу. Военной обязанности не существовало, за исключением защиты от индейцев. Денег было немного, да и тратить их было негде; налоги приняли форму платежей в натуральном выражении — птицей и другими продуктами. Эти обязанности едва ли были в тягость поселенцам. Сеньоры были заинтересованы в том, чтобы их поселенцы оставались фермерами, поэтому земли предоставлялось каждому столько, сколько он мог обработать.Губернатор, интендант и епископКак и во Франции, в колонии не существовало правительства, хотя бы отдаленно напоминающего демократию. Главным человеком в колонии был губернатор, которого назначал король. Исполняя свои обязанности, он чувствовал больше ответственности перед королем Франции, а не перед людьми, которыми он управлял.Другая ветвь французской власти была основана в Канаде в 1665 году с назначением интенданта, главные обязанности которого были напрямую связаны с финансовыми делами колонии и исполнением правосудия. Однако, для того, чтобы разжечь вражду и зависть между губернатором и интендантом, существовало много сфер деятельности, где их полномочия пересекались.Жан Талон, который прибыл в Новую Францию в качестве интенданта в 1665 году, привнес быстрое расширение колонии. Он поощрял развитие сельского хозяйства, торговли, ремесел и стимулировал приток иммигрантов. Под его руководством была проведена первая перепись населения в 1666 году, которая насчитала 3215 человек. К тому времени англичане контролировали десять колоний на атлантическом побережье к югу от Канады, а также они значительно превосходили Новую Францию по количеству колонистов.В 1672 году герцог Луи де Фронтенак прибыл в колонию в качестве губернатора. Он построил форт на месте сегодняшнего Кингстона, а также заставил ирокезов заключить с колонистами перемирие. Он руководил серией крупных экспедиций внутрь материка. Среди особо значимых экспедиций того времени можно отметить те, которые были проведены Луи Жолле, отцом Жаком Маркеттом и Рене Кавелье. К 1682 году, однако, неурядицы между Фронтенаком и интендантом, стали настолько серьезными, что король отозвал полномочия и того, и другого.Фронтенака опять назначили губернатором в 1689 году, сразу после того, как началась новая война между Францией и Англией. Он принес войну и в колонии, отправляя экспедиции против поселенцев на юге в середине зимы. Когда сэр Уильям Фипс привел английскую военную флотилию вверх по течению до Квебека в 1690 году, старый вредный французский губернатор наотрез отказался сдать колонию.В 1674 году, с повышением викария Франсуа Ксавье де Лавал-Монморенси в ранг епископа, был создан новый могущественный институт в Новой Франции. Лавал организовал приходскую систему в колониях, а также основал Квебекскую Семинарию для подготовки новых священников. Он ушел на покой в 1684 году но провел последние двадцать лет своей жизни в семинарии, которую он основал.

Результаты (украинский) 2:

Загроза ірокезів продовжувала бути головною перешкодою розширення колонії. Історія Нової Франції налічує багато випадків героїчного поведінки солдатів, поселенців і місіонерів протягом цієї довгої партизанської війни на околицях колонії. У 1660 році Адам Доллард де Орме повів невеликий загін на зустріч війську ірокезів, яке мало намір знищити поселення в Монреалі. Коли індіанці порахували людські втрати, які їм принесла зустріч з такою невеликою кількістю французів, вони залишили свої плани знищення колонії. У 1692 році чотирнадцятирічна Марі-Маделин де Верчер разом з п'ятьма іншими колоністами захищала форт її батька від ірокезів-мародерів до тих пір, поки не прибула підмога. Сеньйор і поселенець Феодальна система обробки та володіння землею, яка вже досить давно існувала у Франції, була прийнята і в колонії. Дворянам, в цьому випадку сеньйорам, подавалися землі і титули в обмін на клятву вірності королю і обіцянку підтримати його під час війни. Сеньйор в свою чергу розподіляв право на роботу на його землі своїм васалам, або поселенцям. Натомість, поселенці були зобов'язані щорічно працювати на сеньйора скількись днів, а також молоти своє зерно на млині сеньйора. У недостатньо заселеної Нової Франції поселенці вітали факт, що сеньйор був зобов'язаний побудувати млин. Військовий обов'язок не існувало, за винятком захисту від індіанців. Грошей було небагато, та й витрачати їх було ніде; податки набули форм платежів в натуральному вираженні - птицею і іншими продуктами. Ці обов'язки чи були обтяжливими поселенцям. Сеньйори були зацікавлені в тому, щоб їх поселенці залишалися фермерами, тому землі надавалося кожному стільки, скільки він міг обробити. Губернатор, інтендант і єпископ Як і у Франції, в колонії не існувало уряду, хоча б віддалено нагадує демократію. Головною людиною в колонії був губернатор, якого призначав король. Виконуючи свої обов'язки, він відчував більше відповідальності перед королем Франції, а не перед людьми, якими він керував. Інша гілка французької влади була заснована в Канаді в 1665 році з призначенням інтенданта, головні обов'язки якого були безпосередньо пов'язані з фінансовими справами колонії і виконанням правосуддя. Однак, для того, щоб розпалити ворожнечу і заздрість між губернатором і інтендантом, існувало багато сфер діяльності, де їх повноваження перетиналися. Жан Талон, який прибув до Нової Франції в якості інтенданта в 1665 році, привніс швидке розширення колонії. Він заохочував розвиток сільського господарства, торгівлі, ремесел і стимулював приплив іммігрантів. Під його керівництвом було проведено перший перепис населення в 1666 році, яка нарахувала 3215 чоловік. На той час англійці контролювали десять колоній на атлантичному узбережжі на південь від Канади, а також вони значно перевершували Нову Францію за кількістю колоністів. У 1672 році герцог Луї де Фронтенак прибув в колонію в якості губернатора. Він побудував форт на місці сьогоднішнього Кінгстона, а також змусив ірокезів укласти з колоністами перемир'я. Він керував серією великих експедицій всередину материка. Серед особливо значущих експедицій того часу можна відзначити ті, які були проведені Луї Жолл, батьком Жаком Маркетті і Рене Кавелье. До 1682 року, проте, негаразди між Фронтенак і інтендантом, стали настільки серйозними, що король відкликав повноваження і того, і іншого. Фронтенак знову призначили губернатором в 1689 році, відразу після того, як почалася нова війна між Францією і Англією. Він приніс війну і в колонії, відправляючи експедиції проти поселенців на півдні в середині зими. Коли сер Вільям ФИПС привів англійську військову флотилію вгору за течією до Квебеку в 1690 році, старий шкідливий французький губернатор навідріз відмовився здати колонію. У 1674 році, з підвищенням вікарія Франсуа Ксавьє де Лавал-Монморенсі в ранг єпископа, був створений новий могутній інститут в Новій Франції. Лавал організував приходську систему у колоніях, а також заснував Квебекський Семінарію для підготовки нових священиків. Він пішов на спочинок 1684 року але провів останні двадцять років свого життя в семінарії, яку він заснував.