— Разумеется, мы надеемся, что он д

— Разумеется, мы надеемся, что он добьется успеха, — сказала миссис Госселин. — Мы не очень-то были рады, когда он задумал идти на сцену; мы по обеим линиям потомственные военные, но он ни о чем другом и слышать не хотел.
— Да, конечно, я понимаю, о чем вы говорите.
— Я знаю, сейчас все иначе, чем в дни моей молодости, но ведь он все же настоящий джентльмен.
— О, теперь, знаете, на сцену идут самые порядочные люди. Теперь не то, что в старые времена.
— Вероятно, да. Я так рада, что он привез вас к нам. Я немного волновалась. Я думала, вы будете накрашены и… возможно, несколько вульгарны. Ни одна живая душа не догадалась бы, что вы — актриса.
(«Еще бы, черт побери. Никто бы так не сыграл сельскую барышню, как я это делаю вот уже два дня».)
Полковник начал отпускать по ее адресу шуточки и даже иногда игриво дергал ее за ухо.
— Право, полковник, вы не должны со мной флиртовать! — восклицала она, кидая на него очаровательный плутовской взгляд. — Только потому, что я — актриса, вы думаете, можно позволить себе со мной вольности!
— Джордж, Джордж, — улыбалась миссис Госселин. Затем, обращаясь к Джулии, добавляла: — Он всегда был любитель поухаживать.
(«Черт возьми, все идет как по маслу!»)
Миссис Госселин рассказывала ей об Индии, о том, как странно было, что все слуги — темнокожие, но общество там было очень приличное, только правительственные чиновники и военные, однако дома все же лучше, и она была очень рада, когда приехала обратно в Англию.
Возвращаться они должны были в понедельник, на второй день пасхи, потому что уже был назначен спектакль, и накануне вечером после ужина полковник сказал, что ему надо пойти в кабинет написать несколько писем; через несколько минут миссис Госселин тоже поднялась с места — пошла поговорить с кухаркой. Когда они остались одни, Майкл закурил, стоя у камина.
— Боюсь, здесь было не очень-то весело. Надеюсь, ты не слишком скучала?
— Здесь было божественно.
— Ты имела колоссальный успех у родителей. Ты им страшно понравилась.
«Господи, я достаточно потрудилась для этого», — подумала Джулия, но вслух она сказала:
— Откуда ты знаешь?
— Вижу. Отец говорит, ты — настоящая леди, ни капли не похожа на актрису, а мать утверждает, что ты очень благоразумна.
Джулия опустила глаза, словно похвалы эти были слишком преувеличены. Майкл пересек комнату и стал перед ней. У нее вдруг мелькнула мысль, что он сейчас похож на красивого молодого лакея, который просит взять его на службу. Он был непривычно взволнован. Сердце чуть не выскакивало у нее из груди.
— Джулия, дорогая, ты выйдешь за меня замуж?
Всю эту неделю она спрашивала себя, сделает ли он ей предложение, но теперь, когда это наконец свершилось, она почувствовала себя странно смущенной.
— Майкл!

Результаты (украинский) 1:

Звичайно, ми сподіваємося, що це будуть успішними, "сказав, що пані Госселін. "Ми не були дуже щасливі коли він планувалося піти на сцені; Ми обидва рядки спадкових військових, але вона про все інше і не хочуть почути.-Так, звичайно, я розумію, що ви говорите.Я знаю, що по-різному ніж в дні моєї юності, але він нинішнє ще справжнього джентльмена."О, тепер ви знаєте, йти на сцені найбільш порядних людей. Тепер не те, що в старі часи.-Ймовірно, так. Я так рада, що він вам приніс нам. Я трохи хвилювався. Я думав, що ви будете масі та... Можливо дещо неосвіченими. Немає живої душі не знати, що ти актриса.("Як і раніше, чорт забирай. Ніхто б так не грав сільських панночки, які стверджували, як я роблю це тут протягом двох днів.)Полковник почав відпустити її вирішення жарти і навіть іноді грайливо смикати її вусі.— Прямо полковник, не потрібно загравати зі мною! знаходиться вона вигукнув: кидати на нього чарівні крутійські вигляд. -Просто тому, що я актриса, ви думаєте, що ви можете собі дозволити мені свободи!-Джордж, Джордж, є усміхнене Місіс Госселін. Потім, звертаючись до Юлія, додав: він завжди був любителем pouhaživat′.("Чорт, все йде як по маслу!")Пані Госселін розповів про Індії, на як дивно це було те, всіх рабів чорний, але там суспільство було дуже пристойний, тільки урядові чиновники та військові, але вдома краще, і вона була дуже рада, коли я повернувся до Англії.Вони повинні були повернутися в понеділок на другий день Пасхи, тому що ефективність уже призначено, і після обіду в ніч перед полковника сказав йому, що він повинен йти в офіс, написати кілька листів; кілька хвилин потому, пані Госселін встав занадто — пішов говорити з Кука. Коли вони були одні, Майкл закурив, стоячи біля каміну."Я боюся, що не було дуже багато цікавого. Я сподіваюся, ти не занадто нудно?— Тут був божественним.«У вас величезний успіх з батьками. Ви робите їх страшно."Господи, я старанно працював для цього," я думав, Джулі, але вона сказала вголос:— Як ви знаєте?— П. Батько сказав: ви знаходитесь реальні леді, ні краплі не схожий на актриси і її мати претензій, що ви дійсно є.Джулі опустила очі, як похвалу, вони були надто перебільшені. Майкл перетнув кімнаті і став перед нею. Він раптом промайнула думка, що він тепер був схожий красивий молодий слугу, який запитує прийняти його до служби. Він був надзвичайно схвильований. Серце майже вистрибнути з її груди.— Джулія, улюбленець, Виходь за мене заміж?На цьому тижні, вона запитала мене, чи він буде робити це, але тепер коли він, нарешті, сталося, вона відчула, як не дивно плутають.— Майкл!

Результаты (украинский) 2:

- Зрозуміло, ми сподіваємося, що він доб'ється успіху, - сказала місіс Госселін. - Ми не дуже-то були раді, коли він задумав йти на сцену; ми по обох лініях потомствені військові, але він ні про що інше і чути не хотів.
- Так, звичайно, я розумію, про що ви говорите.
- Я знаю, зараз все інакше, ніж в дні моєї молодості, але ж він все-таки справжній джентльмен.
- О, тепер, знаєте, на сцену йдуть самі порядні люди. Тепер не те, що в старі часи.
- Ймовірно, так. Я так рада, що він привіз вас до нас. Я трохи хвилювалася. Я думала, ви будете нафарбовані і ... можливо, кілька вульгарні. Жодна жива душа не здогадалася б, що ви - актриса.
( «Ще б пак, чорт забирай. Ніхто б так не зіграв сільську панночку, як я це роблю ось уже два дні».)
Полковник почав відпускати на її адресу жарти і навіть іноді грайливо смикав її за вухо.
- Право, полковник, ви не повинні зі мною фліртувати! - Вигукувала вона, кидаючи на нього чарівний шахрайський погляд. - Тільки тому, що я - актриса, ви думаєте, можна дозволити собі зі мною вольності!
- Джордж, Джордж, - посміхалася місіс Госселін. Потім, звертаючись до Джулії, додавала: - Він завжди був любитель позалицятися.
( «Чорт забирай, все йде як по маслу!»)
Місіс Госселін розповідала їй про Індію, про те, як дивно було, що все слуги - темношкірі, але суспільство там було дуже пристойне, тільки урядові чиновники та військові, проте вдома все ж краще, і вона була дуже рада, коли приїхала назад в Англію.
Повертатися вони повинні були в понеділок, на другий день Великодня, тому що вже був призначений спектакль, і напередодні ввечері після вечері полковник сказав, що йому треба піти в кабінет написати кілька листів; через кілька хвилин місіс Госселін теж піднялася з місця - пішла поговорити з куховаркою. Коли вони залишилися одні, Майкл закурив, стоячи біля каміна.
- Боюся, тут було не дуже-то весело. Сподіваюся, ти не дуже сумувала?
- Тут було божественно.
- Ти мала колосальний успіх у батьків. Ти їм страшно сподобалася.
«Господи, я досить потрудилася для цього», - подумала Джулія, але вголос вона сказала:
- Звідки ти знаєш?
- Бачу. Батько каже, ти - справжня леді, ні краплі не схожа на актрису, а мати стверджує, що ти дуже розсудлива.
Джулія опустила очі, немов похвали ці були занадто перебільшені. Майкл перетнув кімнату і став перед нею. У неї раптом промайнула думка, що він зараз схожий на красивого молодого лакея, який просить взяти його на службу. Він був незвично схвильований. Серце мало не вискакувало у неї з грудей.
- Джулія, дорога, ти вийдеш за мене заміж?
Весь цей тиждень вона запитувала себе, чи зробить він їй пропозицію, але тепер, коли це нарешті сталося, вона відчула себе дивно збентеженою.
- Майкл!