реалистические тенденции в живописи

реалистические тенденции в живописи проявились особенно ярко у художников, вставших на этот путь уже в 30-х гг. Гоймир Антон Кос (р. 1896) в конце 30-х гг. создает монументальные композиции из жизни словенского народа («На Госпосветском поле», 1939, Любляна). Понятно поэтому его возвращение к тематическим работам после мировой войны. В 1950 г. он выполняет большую картину «Первый съезд КПС». Однако, отказавшись от стилевых приемов своих композиций 30-х гг., художник в поисках жизненной правды приходит к некоторой фотографичности.
К произведениям на темы современной жизни обращается живописец и график Джордже Андреевич-Кун (1904 — 1964). Еще в 1937 г. в серии гравюр на дереве «Кровавое золото», Скульптура становится ведущим видом искусства. Антун Августинчич Большой интерес представляет его статуя «Горняк» (бронза, 1936; В 1952 — 1954 гг. скульптор успешно выполняет памятник, предназначенный для постановки перед зданием Организации Объединенных Наций в Нью-Йорке. Кроме того, Августинчич создал целый ряд портретов своих современников (маршала Броз Тито, Моше Пияде и других).
На путях реализма остаются многие скульпторы Югославии: Борис Калин (р. 1905), Зденко Калин (р. 1911), Франчишек Смерду (р. 1908) и другие.Более противоречивым представляется творчество Вани (Ивана) Радауша (р. 1906). В работах, созданных непосредственно перед войной, скульптор добивается экспрессии, однако для этого он порой прибегает к натуралистическим деталям Талант художника наиболее ярко раскрылся в скульптурах на военные темы («Гранатометчик», «Раненый»; оба — бронза; были на выставке югославского искусства в Москве в 1947 г.). ). В первой половине 50-х гг. Радауш много работает над памятниками жертвам войны, по-разному решая их. В проекте памятника для Ясеноваца (гипс; 1951) явственно звучит тема оплакивания, композиционное решение сложное и беспокойное Таковы его статуи циклов «Жертвы тифа» (1955 — 1960; Загреб, Национальный музей Революции) и «Хорватский паноптикум» (раскрашенный гипс, 1956 — 1959); собственность художника).

Результаты (украинский) 1:

реалістичний живопис тенденції яскраво вийшли з художників, які виникли на цьому шляху, вже у 30-х років. Gojmir Антон Кос (1896) в кінці 30-х років. створює монументальні композиції словенських людського життя ("Gosposvetskom поле" 1939, Любляна). Воно й зрозуміло чому його повернутися до тематичних робота після ДРУГОЇ світової війни. У 1950 році він виконує велику картину "перший з'їзд КПС. Однак, відмова від стилістичні методи його пісні 30-і РОКИ, художником в пошуках життєво важливу істину доходить до деяких будучи фотографічних.Робіт по тем сучасного життя-розіграно художник Джордж Андрійович-Кун (1904-1964). Ще в 1937 році у серії гравюри на дереві "Кривава золото скульптура стає провідним форми мистецтва. Antun Avgustinchich з великим інтересом є його статуя "gornyak" (Бронза, 1936, 1952-1954 рр. скульптор успішно виконує пам'ятник, покликаних поставити перед ООН будівлю в Нью-Йорку. Крім того, Avgustinchich створила ряд портретами своїх сучасників (маршал Йозеф Броз Тіто, Моше Pijade та ін.).На скільки скульпторів Югославії залишаються реалізм: Борис Калін (нар. 1905), Грегор Калін (народився 1911), Franchishek Smerdu (нар. 1908) та ін. більш спірним здається творчості Вані (Іван) Radausha (нар. 1906) У твори, створені безпосередньо перед війною, скульптор прагне знайти вираз, але він Іноді вдається до натуралістичного докладно художника талант найбільш ясно показав в скульптури з військової тематики ("Метальник", "Вундед"; обидва були на виставці бронзи; Югославській мистецтва в Москві в 1947). ). У першій половині 50 ' s. Radaush багато роботи на пам'ятники жертвам війни, різні заходи. У проект пам'ятника Jasenovaca (гіпс) 1951) чітко звучить теми жалоби, склад комплексу, і неспокійний його статуї циклів "жертв тифу" (1955-1960; Загреб, Національний музей революції) і Хорватська Panopticon (штукатурка з Парижа, 1956 – 1959 роках); властивість художника).

Результаты (украинский) 2:

реалістичні тенденції в живописі проявилися особливо яскраво у художників, які постали на цей шлях вже в 30-х рр. Гоймір Антон Кос (р. 1896) в кінці 30-х рр. створює монументальні композиції з життя словенського народу ( «На Госпосветском поле», 1939, Любляна). Тому зрозуміло його повернення до тематичних робіт після світової війни. У 1950 р він виконує велику картину «Перший з'їзд КПС». Однак, відмовившись від стильових прийомів своїх композицій 30-х рр., Художник в пошуках життєвої правди приходить до деякої фотографічна.
До творів на теми сучасного життя звертається живописець і графік Джордже Андрійович-Кун (1904 - 1964). Ще в 1937 р в серії гравюр на дереві «Криваве золото», Скульптура стає провідним видом мистецтва. Антун Августінчич Великий інтерес представляє його статуя «Гірник» (бронза, 1936; 1952 - 1954 р. Скульптор успішно виконує пам'ятник, призначений для постановки перед будівлею Організації Об'єднаних Націй в Нью-Йорку. Крім того, Августінчич створив цілий ряд портретів своїх сучасників ( маршала Броз Тіто, Моше Піяде та інших).
На шляхах реалізму залишаються багато скульптори Югославії: Борис Калин (р. 1905), Зденко Калин (р. 1911), Францішек смердів (р. 1908) і другіе.Более суперечливим видається творчість Вані ( Івана) Радауша (р. 1906). у роботах, створених безпосередньо перед війною, скульптор домагається експресії, проте для цього він часом вдається до натуралістичних деталей Талант художника найбільш яскраво розкрився в скульптурах на військові теми ( «Гранатометник», «Поранений»; обидва - бронза; були на виставці югославського мистецтва в Москві в 1947 р).). У першій половині 50-х рр. Радауш багато працює над пам'ятниками жертвам війни, по-різному вирішуючи їх. У проекті пам'ятника для Ясеновац (гіпс; тисяча дев'ятсот п'ятьдесят-одна) виразно звучить тема оплакування, композиційне рішення складне і неспокійне Такі його статуї циклів «Жертви тифу» (1955 - 1960; Загреб, Національний музей Революції) і «Хорватська паноптикум» (розфарбований гіпс, 1956 - 1959); власність художника).