Если в Узбекистане смертность в 194

Если в Узбекистане смертность в 1946 году стала несколько спадать, то, например, в Таджикистане положение оставалось крайне тяжелым. Так, в донесении наркома здравоохранения СССР Г. Митерева секретарю ЦК ВКП(б) Г. Маленкову от 24 января 1946 г. говорилось, что среди спецпереселенцев, размещенных в Курган-Тюбинской области Таджикистана , «наблюдается значительная смертность», причина чего – «систематическое голодание»:
"Спецпереселенцы размещены в маломощных колхозах, которые не могут обеспечить их продуктами питания, и основным средством существования их в настоящее время является государственное пособие, выражающееся в выдаче на одного человека в день 200 грамм пшеницы или ячменя.
Для спецпереселенцев не созданы элементарные санитарно-гигиенические условия. Помещения не имеют пола, потолка, спецпереселенцы из-за отсутствия мыла в банях не моются, белье не меняют.
Доводя до Вашего сведения о чрезвычайно неблагополучных санитарно-гигиенических условиях жизни спецпереселенцев, что может привести к вымиранию данного контингента, Народный Комиссариат Здравоохранения СССР просит Вас об оказании помощи в питании путем выделения из государственных фондов основных пищевых продуктов, как-то: муки, жиров, овощей, а также и мыла для санитарной обработки их" .
Вопрос о численности крымских татар - жертв депортации, умерших по пути следования и в местах спецпоселений, и сегодня остается дискуссионным. По сведениям «народной переписи», которую провели активисты крымскотатарского движения в первой половине 1960-х гг. путем посемейного опроса, в местах ссылки погибло 46,2 % крымских татар . Некоторые исследователи подвергают эту цифру сомнению, считая более надежной официальную статистику, зафиксированную преимущественно в справках о хозяйственно-трудовом устройстве спецпереселенцев и других документах ОСП НКВД СССР - здесь цифра умерших не превышает 20-25 %.
Установить истину в этом вопросе весьма сложно из-за отсутствия достоверных статистических данных о численности крымских татар накануне войны (перепись населения 1939 года не учитывала отдельно крымских татар - в качестве единицы учета был принят этноним "татары"), о мобилизованных в Красную Армию и погибших во время войны крымских татарах.
Возможно, пролить свет на раскрытие этой тайны смогут по-прежнему недоступные исследователям документы - карточки спецпереселенцев, хранившиеся в спецкомендатурах и служившие источником для итоговых документов ОСП НКВД. Совершенно очевидно, что сегодня, спустя шестьдесят пять лет после депортации, эти материалы должны стать достоянием общественности и послужить одним из главных источников для создания «Книги памяти крымскотатарских спецпереселенцев».
Еще одним источником к установлению численности жертв депортации могут стать исходные материалы к «народной переписи», проведенной активистами крымскотатарского движения в середине 1960-х гг.

Результаты (украинский) 2:

Якщо в Узбекистані смертність в 1946 році стала дещо спадати, то, наприклад, в Таджикистані становище залишалося вкрай важким. Так, в повідомленні наркома охорони здоров'я СРСР Г. Мітерева секретарю ЦК ВКП (б) Г. Малєнкова від 24 січня 1946 говорилося, що серед спецпереселенців, розміщених в Курган-Тюбінской області Таджикистану, «спостерігається значна смертність», причина чого - «систематичне голодування
»:" Спецпереселенці розміщені в малопотужних колгоспах, які не можуть забезпечити їх продуктами харчування, і основним засобом існування їх в даний час є державне посібник, що виражається у видачі на одну людину в день 200 грам пшениці або ячменю.
Для спецпереселенців не створені елементарні санітарно -гігієнічні умови. Приміщення не мають підлоги, стелі, спецпереселенці через відсутність мила в лазнях не миються, білизна не міняють.
Доводячи до Вашого відома про надзвичайно неблагополучних санітарно-гігієнічних умовах життя спецпереселенців, що може призвести до вимирання даного контингенту, Народний Комісаріат Охорони здоров'я СРСР просить Вас про надання допомоги в харчуванні шляхом виділення з державних фондів основних харчових продуктів, якось: борошна, жирів, овочів, а також і мила для санітарної обробки їх ".
Питання про чисельність кримських татар - жертв депортації, померлих по шляху прямування та в місцях спецпоселень, і сьогодні залишається дискусійним. За відомостями «народної перепису», яку провели активісти кримськотатарського руху в першій половині 1960-х рр. шляхом породинного опитування, в місцях заслання загинуло 46,2% кримських татар. Деякі дослідники піддають цю цифру сумніву, вважаючи більш надійною офіційну статистику, зафіксовану переважно в довідках про господарсько-трудовому влаштуванні спецпереселенців та інших документах ОСП НКВС СРСР - тут цифра померлих не перевищує 20-25%.
Встановити істину в цьому питанні вельми складно через відсутність достовірних статистичних даних про чисельність кримських татар напередодні війни (перепис населення 1939 роки не враховувала окремо кримських татар - в якості одиниці обліку був прийнятий етнонім "татари"), про мобілізованих до Червоної Армії і загиблих під час війни кримських татар.
Можливо, пролити світло на розкриття цієї таємниці зможуть як і раніше недоступні дослідникам документи - картки спецпереселенців, що зберігалися в спецкомендатурах і служили джерелом для підсумкових документів ОСП НКВС. Цілком очевидно, що сьогодні, через шістдесят п'ять років після депортації, ці матеріали повинні стати надбанням громадськості і послужити одним з головних джерел для створення «Книги пам'яті кримськотатарських спецпереселенців».
Ще одним джерелом до встановлення чисельності жертв депортації можуть стати вихідні матеріали до «народної перепису », проведеної активістами кримськотатарського руху в середині 1960-х рр.

Результаты (украинский) 3:

Якщо в Узбекистані смертності в 1946 році, стали кілька відступити,, наприклад, у Таджикистані ситуація залишається вкрай складно. Наприклад, у звітності залежність охорони здоров'я СРСР пан . Митерева генеральний секретар ГТО MAC(b) G.