3. Выдача удостоверения беженца, вы

3. Выдача удостоверения беженца, вынужденного переселенца либо уведомления об отказе в признании беженцем. Человеку, получившему статус беженца или вынужденного переселенца, выдается специальное удостоверение с фотографией, которое предъявляется вместе с паспортом. Такие документы должны выдаваться каждому члену семьи старше 18 лет. Сведения о детях моложе 18 лет вписываются в удостоверение только одного из родителей. Лицо признается беженцем на срок до трех лет. Если же обстоятельства, вынудившие лицо покинуть родину, остались прежними, то срок признания беженцем продлевается на каждый последующий год. Статус вынужденного переселенца предоставляется на пять лет. При наличии обстоятельств, препятствующих вынужденному переселенцу в обустройстве на новом месте жительства, срок действия его статуса продлевается на каждый последующий год по заявлению вынужденного переселенца. Действующее законодательство РФ предоставляет лицам, имеющим статус беженца или вынужденного переселенца, весьма широкие права, осуществление которых предусматривается в значительной мере за счет субъектов РФ.
4) Оказывается содействие в обустройстве, производится выплата пенсий, пособий, обеспечивается медицинское обслуживание, получение образования и т.д.[30] В Федеральном законе «О беженцах» также предусматривается обеспечение предоставленных беженцам прав. Каждому, претендующему на получение такого статуса, должны в случае необходимости быть обеспечены услуги переводчика, содействие в обеспечении проезда, выплата единовременного пособия на каждого члена семьи, размещение во временном центре, обеспечение безопасности со стороны ОВД, обеспечение питанием, медицинской и лекарственной помощью, содействие в получении профессиональной подготовки. Федеральные законы, в которых предусмотрены основания для отказа в предоставлении статуса беженца или вынужденного переселенца, не позволяют субъекту Федерации направлять лиц, ходатайствующих о предоставлении соответствующего статуса, в другие регионы, в частности, по причине целесообразности размещения этой категории лиц в данном регионе. Хотя в законе и предусмотрена защита интересов беженцев и вынужденных мигрантов, способ управления миграцией в масштабе всей страны, который должен учитывать законные интересы регионов, до сих пор не отлажен. Несмотря на это, любой нормативный правовой акт субъекта РФ, создающий какие-либо ограничения в предоставлении соответствующего статуса, подлежит немедленной отмене как противоречащий федеральному закону. Такое положение стимулирует приток лиц данной категории в Москву, как в наиболее привлекательный вариант. Федеральный закон требует предоставления большинству из них статуса беженца. Вынужденная миграция в столице привлекает все более пристальное внимание общественных организаций, правоохранительных органов, государственных структур и средств массовой информации. Субъектами вынужденной миграции являются лица, которые ищут убежища. Правовые основы предоставления убежища, определения статуса и оказание помощи таким лицам регулируется законом Российской Федерации «О беженцах», «О вынужденных переселенцах», «О гражданстве Российской Федерации», законами и другими правовыми актами Российской Федерации.[31] Одним из следствий многолетней работы по регулированию миграционных потоков является изменение национального состава вынужденных мигрантов в сторону увеличения удельного веса этнических россиян. Разработка и принятие Концепции государственной миграционной политики Российской Федерации (далее – «Концепция») диктуется необходимостью обозначения стратегических ориентиров миграционной политики во взаимосвязи с ожидаемыми перспективами экономического, социального и демографического развития России, а также общемировыми тенденциями глобализации. Реализация Концепции должна способствовать разрешению проблем, препятствующих эффективному регулированию миграции, и снижению социокультурных, экономических и политических рисков, связанных с притоком мигрантов. Концепция: определяет роль и место государственной миграционной политики в социально-экономическом развитии Российской Федерации; определяет цели, принципы, задачи, основные направления, механизмы и этапы реализации государственной миграционной политики Российской Федерации на период до 2025 года; разработана в соответствии с Конституцией Российской Федерации, федеральными конституционными законами, федеральными законами и иными нормативными правовыми актами Российской Федерации во взаимосвязи с Концепцией долгосрочного социально-экономического развития Российской Федерации до 2020 года, Концепцией демографической политики Российской Федерации на период до 2025 года, Стратегией национальной безопасности Российской Федерации до 2020 года и другими федеральными документами стратегического планирования;[33] соответствует общепризнанным принципам и нормам международного права, а также обязательствам Российской Федерации, вытекающим из международных договоров в сфере миграции; учитывает отечественный и международный

Результаты (украинский) 1:

3. Видача посвідчення біженця, примусової мігрантів або повідомлення про відмову від статусу біженця. Особа, яка отримала статус біженця або примусової мігрантів випускаються спеціальні посвідчення особи з фотографією, яка представлена спільно з паспорт. Такі документи повинні бути виданий кожного члена сім'ї у віці старше 18 років. Інформація про дітей у віці до 18 років вписуються в ідентичності тільки одного з батьків. Людина є біженця на термін до трьох років. Якщо ж обставини, які привели людини покинути свою батьківщину, залишаються незмінними, визнання статусу біженця поновлюється для кожного наступного року. Статус примусової мігрантів надають, протягом п'яти років. Якщо обставини, які заважають примусової мігрантів поселення на нове місце проживання, термін дії свого статусу оновлена для кожного наступного року про застосування примусової мігрантів. Законодавства РОСІЙСЬКОЇ Федерації забезпечує осіб з статус біженця або примусове мігрантів, дуже широкі права, що передбачає значно, за рахунок коштів суб'єктів Російської Федерації. 4) Оказывается содействие в обустройстве, производится выплата пенсий, пособий, обеспечивается медицинское обслуживание, получение образования и т.д.[30] В Федеральном законе «О беженцах» также предусматривается обеспечение предоставленных беженцам прав. Каждому, претендующему на получение такого статуса, должны в случае необходимости быть обеспечены услуги переводчика, содействие в обеспечении проезда, выплата единовременного пособия на каждого члена семьи, размещение во временном центре, обеспечение безопасности со стороны ОВД, обеспечение питанием, медицинской и лекарственной помощью, содействие в получении профессиональной подготовки. Федеральные законы, в которых предусмотрены основания для отказа в предоставлении статуса беженца или вынужденного переселенца, не позволяют субъекту Федерации направлять лиц, ходатайствующих о предоставлении соответствующего статуса, в другие регионы, в частности, по причине целесообразности размещения этой категории лиц в данном регионе. Хотя в законе и предусмотрена защита интересов беженцев и вынужденных мигрантов, способ управления миграцией в масштабе всей страны, который должен учитывать законные интересы регионов, до сих пор не отлажен. Несмотря на это, любой нормативный правовой акт субъекта РФ, создающий какие-либо ограничения в предоставлении соответствующего статуса, подлежит немедленной отмене как противоречащий федеральному закону. Такое положение стимулирует приток лиц данной категории в Москву, как в наиболее привлекательный вариант. Федеральный закон требует предоставления большинству из них статуса беженца. Вынужденная миграция в столице привлекает все более пристальное внимание общественных организаций, правоохранительных органов, государственных структур и средств массовой информации. Субъектами вынужденной миграции являются лица, которые ищут убежища. Правовые основы предоставления убежища, определения статуса и оказание помощи таким лицам регулируется законом Российской Федерации «О беженцах», «О вынужденных переселенцах», «О гражданстве Российской Федерации», законами и другими правовыми актами Российской Федерации.[31] Одним из следствий многолетней работы по регулированию миграционных потоков является изменение национального состава вынужденных мигрантов в сторону увеличения удельного веса этнических россиян. Разработка и принятие Концепции государственной миграционной политики Российской Федерации (далее – «Концепция») диктуется необходимостью обозначения стратегических ориентиров миграционной политики во взаимосвязи с ожидаемыми перспективами экономического, социального и демографического развития России, а также общемировыми тенденциями глобализации. Реализация Концепции должна способствовать разрешению проблем, препятствующих эффективному регулированию миграции, и снижению социокультурных, экономических и политических рисков, связанных с притоком мигрантов. Концепция: определяет роль и место государственной миграционной политики в социально-экономическом развитии Российской Федерации; определяет цели, принципы, задачи, основные направления, механизмы и этапы реализации государственной миграционной политики Российской Федерации на период до 2025 года; разработана в соответствии с Конституцией Российской Федерации, федеральными конституционными законами, федеральными законами и иными нормативными правовыми актами Российской Федерации во взаимосвязи с Концепцией долгосрочного социально-экономического развития Российской Федерации до 2020 года, Концепцией демографической политики Российской Федерации на период до 2025 года, Стратегией национальной безопасности Российской Федерации до 2020 года и другими федеральными документами стратегического планирования;[33] соответствует общепризнанным принципам и нормам международного права, а также обязательствам Российской Федерации, вытекающим из международных договоров в сфере миграции; учитывает отечественный и международный

Результаты (украинский) 2:

3. Видача посвідчення біженця, вимушеного переселенця або повідомлення про відмову у визнанні біженцем. Людині, який отримав статус біженця або вимушеного переселенця, видається спеціальне посвідчення з фотографією, яка пред'являється разом з паспортом. Такі документи повинні видаватися кожному члену сім'ї старше 18 років. Відомості про дітей віком до 18 років вписуються у посвідчення тільки одного з батьків. Особа визнається біженцем на строк до трьох років. Якщо ж обставини, що змусили особу покинути батьківщину, залишилися колишніми, то термін визнання біженцем продовжується на кожний наступний рік. Статус вимушеного переселенця надається на п'ять років. При наявності обставин, що перешкоджають вимушеного переселенцю в облаштуванні на новому місці проживання, термін дії його статусу продовжується на кожний наступний рік за заявою вимушеногопереселенця. Чинне законодавство РФ надає особам, які мають статус біженця або вимушеного переселенця, вельми широкі права, здійснення яких передбачається в значній мірі за рахунок суб'єктів РФ.
4) Виявляється сприяння в облаштуванні, проводиться виплата пенсій, допомог, забезпечується медичне обслуговування, отримання освіти і т.д. [30] У Федеральному законі «Про біженців» також передбачається забезпечення наданих біженцям прав. Кожному, який претендує на отримання такого статусу, повинні в разі потреби бути забезпечені послуги перекладача, сприяння в забезпеченні проїзду, виплата одноразової допомоги на кожного члена сім'ї, розміщення в тимчасовому центрі, забезпечення безпеки з боку ОВС, забезпечення харчуванням, медичної та лікарської допомогою, сприяння в отриманні професійної підготовки. Федеральні закони, в яких передбачені підстави для відмови в наданні статусу біженця або вимушеного переселенця, не дозволяють суб'єкту Федерації направляти осіб, які клопочуть про надання відповідного статусу, в інші регіони, зокрема, з мотивів доцільності розміщення цієї категорії осіб в даному регіоні. Хоча в законі і передбачений захист інтересів біженців та вимушених мігрантів, спосіб управління міграцією в масштабі всієї країни, який повинен враховувати законні інтереси регіонів, досі не налагоджений. Незважаючи на це, будь-який нормативно-правовий акт суб'єкта РФ, що створює будь-які обмеження в наданні відповідного статусу, підлягає негайному скасуванню як такий, що суперечить федеральному закону. Такий стан стимулює приплив осіб даної категорії в Москву, як в найбільш привабливий варіант. Федеральний закон вимагає надання більшості з них статусу біженця. Вимушена міграція в столиці привертає все більшу увагу громадських організацій, правоохоронних органів, державних структур та засобів масової інформації. Суб'єктами вимушеної міграції є особи, які шукають притулку. Правові основи надання притулку, визначення статусу і надання допомоги таким особам регулюється законом Російської Федерації «Про біженців», «Про змушених переселенців», «Про громадянство Російської Федерації», законами та іншими правовими актами Російської Федерації. [31] Одним із наслідків багаторічної роботи з регулювання міграційних потоків є зміна національного складу вимушених мігрантів в бік збільшення питомої ваги етнічних росіян. Розробка і прийняття Концепції державної міграційної політики Російської Федерації (далі - «Концепція») диктується необхідністю позначення стратегічних орієнтирів міграційної політики у взаємозв'язку з очікуваними перспективами економічного, соціального і демографічного розвитку Росії, а також загальносвітовими тенденціями глобалізації. Реалізація Концепції повинна сприяти вирішенню проблем, що перешкоджають ефективному регулюванню міграції, і зниження соціокультурних, економічних і політичних ризиків, пов'язаних з припливом мігрантів. Концепція: визначає роль і місце державної міграційної політики в соціально-економічному розвитку Російської Федерації; визначає цілі, принципи, завдання, основні напрями, механізми і етапи реалізації державної міграційної політики Російської Федерації на період до 2025 року; розроблена відповідно до Конституції Російської Федерації, федеральними конституційними законами, федеральними законами та іншими нормативними правовими актами Російської Федерації у взаємозв'язку з Концепцією довгострокового соціально-економічного розвитку Російської Федерації до 2020 року, Концепцією демографічної політики Російської Федерації на період до 2025 року, Стратегією національної безпеки Російської Федерації до 2020 року та іншими федеральними документами стратегічного планування; [33] відповідає загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права, а також зобов'язаннями Російської Федерації, що випливають з міжнародних договорів у сфері міграції; враховує вітчизняний і міжнародний

Результаты (украинский) 3:

3%%