Русский человек вынес все ужасы вой

Русский человек вынес все ужасы войны и ценой личных утрат завоевал победу, независимость своей родины. Лучшие черты русского характера, благодаря силе которого была одержана победа в Великой Отечественной войне, М. Шолохов воплотил в главном герое рассказа — Андрее Соколове. Это такие черты, как стойкость, терпение, скромность, чувство человеческого достоинства.

В начале рассказа автор спокойно повествует о приметах первой послевоенной весны, он как бы подготавливает нас к встрече с главным героем, Андреем Соколовым, глаза которого «словно присыпанные пеплом, наполненные неизбывной смертной тоской». Шолоховский герой вспоминает о прошлом сдержанно, устало, перед исповедью он «сгорбился», положил на колени большие, темные руки. Все это дает нам почувствовать, насколько трагична судьба этого человека.

Перед нами проходит жизнь обыкновенного человека, русского солдата Андрея Соколова. Он с детства узнал, почем «фунт лиха», сражался в гражданскую войну. Скромный труженик, отец семейства, он был по-своему счастлив. Война поломала жизнь этого человека, оторвала его от дома, от семьи. Андрей Соколов уходит на фронт. С начала войны, в первые же ее месяцы он был дважды ранен, контужен. Но самое страшное ждало героя впереди — он попадает в фашистский плен.

Герою пришлось испытать нечеловеческие муки, тяготы, терзания. Два года Андрей Соколов стойко переносил ужасы фашистского плена. Он пытается бежать, но неудачно, расправляется с трусом, предателем, который готов, спасая свою шкуру, выдать командира. С большой наглядностью чувство собственного достоинства, огромная сила духа и выдержка раскрылись в нравственном поединке Соколова с комендантом концлагеря. Измученный, истощенный, обессиленный узник готов встретить смерть с таким мужеством и выдержкой, что это поражает даже потерявшего человеческий облик фашиста.

Андрею все же удается бежать, и он снова становится солдатом. Не раз смерть смотрела ему в глаза, но он до конца оставался человеком. И все же самые серьезные испытания выпали на долю героя, когда он вернулся домой. Вышедший из войны победителем, Андрей Соколов потерял все, что у него было в жизни. На месте, где стоял дом, построенный его руками, темнела воронка от немецкой авиабомбы... Погибли все члены его семьи. Он говорит своему случайному собеседнику: «Иной раз не спишь ночью, глядишь в темноту пустыми глазами и думаешь: «За что же ты, жизнь, меня так покалечила?» Нету мне ответа ни в темноте, ни при ясном солнышке...»

После всего, что пережил этот человек, он, казалось бы, должен был озлобиться, ожесточиться. Однако жизнь не смогла сломить Андрея Соколова, она изранила, но не убила в нем живую душу. Всю теплоту своей души герой отдает усыновленному им сироте Ванюше, мальчишке со «светлыми, как небушко, глазами». И то, что он усыновляет Ваню, подтверждает нравственную силу Андрея Соколова, сумевшего после стольких потерь начать жизнь сначала. Этот человек побеждает горе, продолжает жить. «И хотелось бы думать, — пишет Шолохов, — что этот русский человек, человек несгибаемой воли, выдюжит, и около отцовского плеча вырастет тот, который, повзрослев, сможет все выдержать, все преодолеть на своем пути, если к этому позовет его Родина».

Рассказ Михаила Шолохова «Судьба человека» проникнут глубокой, светлой верой в человека. Его заглавие символично: это не просто судьба солдата Андрея Соколова, а рассказ о судьбе русского человека, простого солдата, вынесшего на себе все тяготы войны.

Писатель показывает, какой огромной ценой была завоевана победа в Великой Отечественной войне и кто был настоящим героем этой войны. Образ Андрея Соколова вселяет в нас глубокую веру в нравственную силу русского человека. В «Судьбе человека» Шолохов напоминает читателю о тех бедствиях, которые принесла русскому народу Великая Отечественная война, о стойкости человека, выдержавшего все мучения и не сломившегося. Рассказ Шолохова пронизан безграничной верой в душевные силы русского человека.

Сюжет строится на ярких психологических эпизодах. Проводы на фронт, плен, попытка бегства, второй побег, известие о семье. Такого богатого материала хватило бы на целый роман, но Шолохов сумел уместить его в небольшом рассказе.

В основу сюжета Шолоховым была положена реальная история, рассказанная автору в первый послевоенный год, простым шофером, только что вернувшимся с войны. В рассказе звучат два голоса: «ведет» Андрей Соколов — главный герой. Второй голос—голос автора, слушателя, случайного собеседника.

Голос Андрея Соколова в рассказе — это откровенная исповедь. Обо всей своей жизни он рассказал незнакомому человеку, выплеснул все то, что годами держал в душе. Удивительно безошибочно найден пейзажный фон для рассказа Андрея Соколова. Стык зимы и весны. И кажется, только в таких обстоятельствах история жизни русского солдата могла прозвучать с захватывающей откровенностью исповеди.

Этому человеку нелегко пришлось в жизни. Он уходит на фронт, попадает в плен с нечеловеческими условиями существования. А ведь у него был выбор, он мог бы обеспечить себе сносную жизнь, согласившись доносить на собственных товарищей.

Однажды на работах Андрей Соколов неосторожно высказался о немцах. Его высказывание нельзя назвать репликой, брошенной в адрес врага, это был крик души: «Да одного квадратного метра этих каменных плит много для могилы каждого из нас».

Заслуженной наградой явилась возможность повидать семью. Но, приехав домой, Андрей Соколов узнает, что семья era погибла, а на месте, где стоял родной дом — глубокая яма, пор

Результаты (украинский) 1:

Російський мужик зробив всі жахи війни і ціна особистої втрати здобув перемогу, незалежність своєї Батьківщини. Найкращі риси російського природи, завдяки силі яких зазнала поразки у ДРУГІЙ світовій війні, м. Sholokhov втілені головний герой оповідання є Андрій Соколов. Цей риси, такі як наполегливість, терпіння, смирення, уявлення про людську гідність.

На початку розповіді автор спокійно розповідає про забобони перший післявоєнний весни, він готує нас зустріч з головним героєм, Андрій Соколов, чиї "очі наче посипаний золи заповнені нескінченні смерті тузі." Sholokhovsky герой пам'ятає останній захищені, втоми, Сповідь, він slouched, поклав руки більші, темно. Все це змушує нас відчувати себе як трагічними була доля цієї особи.

перед нами є життя звичайної людини, російський солдат Андрій Соколов. Він дізнався, скільки фунт лиха, він воював у громадянській війні. Скромні трудівник, батько сімейства, він був щасливий по-своєму. Війни залишилися душу цього чоловіка, це від будинку родини. Андрій Соколов йде на фронт. З початку війни, в перші кілька місяців її він був двічі поранений і контужений. Але найгірше чекала герой, який прийшов — він-фашистських в'язень.

герой довелося випробувати нелюдяно мук, страждання, мук. Два роки, Андрій Соколов твердо пережив жахи нацистських неволі. Він намагається втекти, але не вдалося, був боягузом, зрадник, хто бажає зберегти його шкіри, командиру. З великою гідністю, ясність велику силу духу і впливу часу були відкриті в морального дуелі Соколова з коменданта концентраційних таборів. Вичерпані, охляли, виснажених ув'язнений готові зустрітися зі смертю з мужністю і завзятість, це вражаюче навіть втратити людське обличчя фашистського.

Андрій ще вдається втекти, і він знову стає солдата. Не кожна смерть дивлячись йому в очі, але він залишався до кінця людини. І все ж найбільш серйозні випробування спіткала героєм, коли він повернувся додому. Звільнені від війни перемогли, Андрій Соколов втратив все, що він у житті. AT місце де будинок, побудований за руки, затемнені воронка від німецьких авіабомб. Вбиваючи всіх членів його сім'ї. Він сказав, що його супутник: "довільний час спати по ночах, ви бачите в темряві порожній очі і думати:" що ти, життя, Я мав покалічених? "ні, я відповідаю немає темряви, а також на чітко сонячного світла...

після всього, що пройшла через цей чоловік, він здавалося б був гіркий, ozlobit′sâ. Але життя не зміг розірвати Андрій Соколов, Вона izranila, але не вбивати живих душі. Тепло його душа герой дає його прийнятий Сирота хлопчик, Vanûše з "яскраво, як nebuško, очі". І той факт, що воно приймає Джеймс, Підтверджує моральна сила Андрій Соколов, які після стількох втрат почати життя заново. Ця людина виграє гору, продовжує жити. "І я хотів би думати, — пише Sholokhov, в тому, що російського народу людина Неприборканий волі, vydûžit і навколо його батько плечі рости, як все, що вижили б, подолати все на своєму шляху, якщо що це подзвонити додому. "

Шолохов Михайло Олександрович історія "доля людини pervaded з глибоким, яскраві віру в людину. Його назва є символічним: це не просто долю солдата, Андрій Соколов, розповідь про долю російського народу, простий солдата пройшли всі тяготи war.

письменника показує, що величезну ціну виборола перемоги у Великій Вітчизняній війні, і хто такий справжній герой цієї війни. Андрій Соколов зображення дає нам глибоку віру в моральна сила російського народу. В "Доля" Sholokhov нагадує читача про лиха, які привели російського народу Великої Вітчизняної війни людського опору, маючи пережив всі муки і не slomivšegosâ. Історія Sholokhov

присмачений безмежне віру в душевні сили з російських людей. Syuzhet побудований на вражаючі психологічні епізодів. Off на фронт в'язень, намагаються бігти, другий бігти, новини про сім'ю. Такий багатий матеріал було б достатньо для цілий Роман, але Sholokhov зміг вписати його в невеликий історія.

ділянки Sholokhov був на основі на реальних подіях, розказаний автор у перші повоєнні рік, простого водія, щойно повернувся з війни. У матеріалі, два голоси: звук є "Андрій Соколов головного героя. Другий голос, голос автора, слухач, випадкового контакту.

голос Андрій Соколов в історії є відверті зізнання. Все своє життя, він розповів, що незнайомець плеснув все, що протягом багатьох років, що зберігається в душі. Дивно безпомилково знайшла краєвид фону історія Андрій Соколов. Спільна взимку і навесні. І здається лише за таких обставин історію життя може бути російський солдат з захоплюючим відвертістю сповіді.

цієї людини, не так легко враховані в життя. Він йде на фронт захоплюється з нелюдських умов існування. Але він був вибір, він може здобути терпимими життя Погоджуючись на інформування про свої власні

супутники.Одного разу на творах Андрій Соколов ненавмисно говорив про німців. Його заява не репліки, відмовився від ворога, він був крик душі: Так, одного квадратного метра ці кам'яними плитами за Похованнями кожного з нас."

заслужений винагородою було бачити її сім'ї. Але після того, як вдома, Андрій Соколов дізнався ту епоху помер і сім'я, де був будинок глибокі ями, потім

Результаты (украинский) 3:

Російські люди зробили всі жах війни та цінової персональної втрати виграли перемогу, незалежність їхньої батьківщини. Кращі особливості російської природи, завдяки силі котрий була виграна перемога у Великій Патріотичній Війні, M.Jounalist exemplified у головному narrator героя - З Соколове. Це - ці особливості, наприклад resilience, терпіння, приниження, сенс людської гідності.

Спочатку narrator автора спокійно expatiates на першому повоєнному судді Петро Shtunder стрибають, це підготовляє нас для зборів з героєм, Bobby Jones, очі котрий "уподобання люблять золу,Заповнений з жестами Zaretsky смерть". Шолоховскии герой пам'ятає останнє обмеження, стомлене, перед тим, як я знаю це, він поїхав on∦", увімкаю ваші коліна великі, темні руки. Весь це робить нам відчувають,Як трагічний являє собою долю прав.Лорд перед тим, як життя нас є звичайні права, російський солдат Андрій Sokolov. Він довідався з дитинства, чому "lb Liha", боровся у громадянській війні. Скромний careerist,Батько родина, він тішився. Війна поломала життя прав, Eritrean людей з їхніх домівок, з родини. Андрій Sokolov витрачається на передній частині. З початку війни, у перших його місяцях, він двічі був поранений, парламентська investigatory комісія.Але найгірший відбувався герой вперед - він вступає fascist в'язень.Лорд Jackie зазнав надлюдського борошна, негараздів, multidinous. Два років Андрій Sokolov винесе rescheduled жах fascist captivity.Він намагається втікти, але не спромігся, сатира з боягузом, зрадник, котрий був готова, ощадлива його шкіра, щоб видати командира. З великою щільністю самоствердження,Велика сила дух та витягають easing у бої моралі palette з командиром доручення. martyred, висипи асоційовані, Branham обмежений є готові зустріти смерть з такою хоробрістю та fortitude,Це страйкує що навіть губило людську новину обличчя.Лорд, Андрій весь той же самий нездатний утікти, та він знов стає солдатом. Не кожна смерть дивилася з люттю йо у очах, але він залишився до кінця людини.Та найбільший суворий тест впав до долі героя, коли він повернувся до його дома. Звільнений з війни, переможець Андрій Sokolov загубив весь що він був у житті. На землі, де він будинок, побудував його руки,Розбухнутий у безформний вишневий-кольоровий масовий димар з німецьких бомб... Живе всіх членів його родини. Він сказав що його випадковий телефон бесіди: "Інші рази не гинуть уночі, про п'ючі у темних порожніх очах та думають про це: "Для що ті же самий ви, життя,Я так яскраво висвітлююсь?" Не відповідіть мені ні у темний, ні з ясним сонцем... "Лорд зрештою що живі цих людей, він здавався бути, мусить озлобиться, thine спадковість. Але, життя не спроможне розбити Андрія Titov,Це изранила, але не убиваюче це живуть на душу населення. Все тепло його душа герой знає незнайомця: для ye незнайомці Ванюше, підрощений з "яскраві тому що небушко, очі". Та той факт, що це приймають Vanya,Reaffirms мораль примушують Андрія Titov, котрий управляв після так багато втрат restart їхні життя. Ця особа виграє гору, продовжується прожити. "Та я бажаю подумати, - пише Jounalist, - що російські люди,Люди unwavering віра, выдюжит, та про батьківство виросте рукою, котрий, коли вони стали дорослими людиною, будуть спроможні витримати весь, весь подолати на його шляху, якщо бажає його Вітчизни".

Знайдіть про наші серденька Доля прав" захоплюють глибоку, яскраву віру у людських правах. Назва є символічна: це - не тільки доля солдата Андрій Titov, оповідання про долю російських людських прав, звичайного солдата,Подаючи до всіх напруги війни.Письменник лорда показує, що велика ціна була виграна перемога у Великій Патріотичній Війні, та хто був справжній герой ця війна.Образ Андрій Titov дає нам глибоку віру у моральній силі російських людських прав. У долі людській" M. A. нагадує читачу бід, котрий принесли російським людям перемогу нагорі,steadfastness прав, злості весь біль та не сломившегося. Знайдіть про наші серденька imbued безмежна віра у розумовій силі російських прав.Лорд оповідання є базоване на яскравих психологічних епізодах. Sasha у фронті,Захопила, спроба втікти, друга втеча, новина родини. Такий багатий матеріал би був достатній для повного роману, але M. A. вмів придатне це у малому оповіданні.Лорд з'являючий у Шолоховым був базований на реальній історії,Автор зробив відкриття тільки у першому повоєнному році, просто водієм, тільки повернувся з війни. У оповіданні є два голосу: "веде" Андрія Sokolov - головний характер. Другий голос-висловлюють автора, слухача,Випадковий контакт.Лорд Висловлюють Андрія Titov у оповіданні - це є відверте зізнання. Весь його довічний він був необізнана особа, зовсім що протягом років утриманих у зливі.Дивно точно знайдене тло краєвиду занотувати Андрія Titov. Спільний між зимою та стрибають. Та мабуть,Тільки у таких обставинах історія життя російських солдатів могла почути хвилююче щире зізнання.Лорд ця людина є не легка бути зобов'язана життям. Це витрачається на передній частині лінії,Вносить в'язня з жорстокими умовами існування. Але він мав вибір, він міг забезпечити що це було досить довічне, погоджуючись щоб передати їхній власний comrades.

На одній обставині у роботі Андрій Sokolov ризикований прокоментований mauling. Цитата не може бути описуватися як replica, була кинено до ворога, це було creek душа:"Так одна площа вимірювач каменю плити багато для graves кожні та кожні одні з нас.Лорд hath добре-заслужена винагорода була нагода відвідати родину. Але, прибуваючи додому, Андрій Sokolov довідується що сімейна ера була убита, та на землі,Де вміла домашня глибока яма, далеко